Однак, справа із зносом твердині силами інвалідної команди дещо затяглася, чому були причиною особлива міцність замкових мурів й порівняно невелика кількість в них цегли, через внутрішню щебеневу монолітну забутовку. Тому вартість робіт перевищила ціну цегли в продажу, що фактично і стало основною причиною Могила Любарта в Замку зупинення їх на стадії розібрання залишків стіни між В’їздовою баштою та будинком колишньої повітової канцелярії.

Прислана за розпорядженням Київського генерал-губернатора до Луцька в 1864 році технічна комісія прийшла до висновку, що В’їздова башта Замку не аварійна, ремонт її не викличе особливих затрат, а розбирати таку споруду було б технічною помилкою. При цьому також було висловлено думку про необхідність збереження Замку як пам’ятки старовини.

Однак, прохання до міщан зробити свої внески в складчину на покриття витрат по майбутньому ремонту історичної пам’ятки не отримало відгуку, і Луцький замок ще протягом двадцяти років залишався живописною руїною. Він прикрашав південно-східну околицю міста і разом з куполами й шпилями в переважній більшості теж зруйнованих культових міських споруд утворював серед Стирової заплави неповторний архітектурно-природний ансамбль.

Щоб помилуватись ним або ж спробувати відтворити його образ, сюди приїжджають відомі художники й просто шанувальники старовини. Ще в 50-ті роки мальовничі куточки овіяного легендами старого Луцька з мовчазними мурами Замку й силуетами монастирів, костелів, церков вслід за Ю. Крашевським відобразили художники А. Лещинський та М. Кулеша.

Гравюри та літографії з їх малюнків публікувались в періодичних виданнях, поповнювали музейні й приватні колекції.

В цей же час за малюнками В’їздової і Стирової веж Ю. Крашевського виконуються гравюри К. Крижанівським, а в 1867 році публікується гравюра Е. Гораздовського, виконана за найранішою фотографією Козловського з зображенням Луцького замку. В 1866 році місто відвідує відомий збирач і видавець пам’яток старовини П. М.Батюшков в супроводі майстра пензля П. Струкова.

Плід їх спільної праці через літографії А. Бестрова знайшов своє відображення в другому випуску «Памятников русской стариньї в западньїх губерниях», виданому в Санкт-Петербурзі двома роками пізніше. В 70-ті роки цілі альбоми своїх робіт по Волині, в їх числі й по Луцькому замку, видрукувати Наполеон Орда та Ян Конопацький.

Останній подарував свій альбом тут же, в Луцьку, в 1873 році Ю. Крашевському. Підбірку гравюр М. Рашевського за малюнками В. Гадона з зображеннями пам’яток луцької старовини опублікував в 1884 році масовий ро-сшськии часопис Нива.

Періодична преса Російської імперії також не обминала увагою Луцька, і якщо живописці в своїх роботах відображали архітектурні образи, то публіцисти журналу «Кіевлянинь» та «Илюстрированной газетн» широко висвітлювали давню історію й сучасність міста.

Особливу увагу приділяли вони періоду найбільшого піднесення Луцька, коли місцевий Замок був резиденцією великого князя Литовського