Консерваційні роботи в Замку

Консерваційні роботи в ЗамкуКонсерваційні роботи в Замку підпорядковувались Люблінському консерваторському округу під безпосереднім керівництвом архітектора Ю. Сенницького — консерватора воєводства Люблінського, Поліського й Волинського. На початку 1927 року ним з воєводських коштів було виділено тисячу злотих і поставлено вимогу про виділення аналогічних сум Дирекцією громадських робіт та президентом міста Луцька для ремонту В’їздової башти. Як засвідчив пізніший звіт відділу мистецтва й культури на кінець 1928 року, сильно знищену В’їздову башту яка загрожувала падінням, було зміцнено від фундаментів, знято весь пошкоджений її кут і змуровано його цеглою жовтого кольору.

Після цього нагромаджувались матеріали і кошти для майбутніх ремонтних робіт.

Наприкінці 20-х років до справи збереження Любартового замку активно долучається Волинське краєзнавче товариство опіки над пам’ятниками старовини — регіональне відділення Польського краєзнавчого товариства (РТК). Зокрема, воно висунуло перед міською владою вимоги про винесення за межі Замку пожежної команди, школи, стаєнь, господарських будівель; пропонувало оголосити його територію заповідною, а в звільнених приміщеннях відкрити музеї. Одержавши в 1930 році в своє розпорядження звільнений школою будинок колишньої повітової канцелярії, товариство відкриває в ньому Волинський природничо-краєзнавчии музей.

Функціонування краєзнавчого товариства і музею сприяли науковим дослідженням Луцького замку. В 1933-35 роках одночасно з консерваційними роботами проводились археологічні дослідження князівського палацу й церкви Івана Богослова.

Археологічні знахідки — монети, кахлі, люльки та дахівки — поповнили музейну експозицію.

Одним з експонатів став макет Верхнього й Окольного замків з середньовічною забудовою — перша спроба його реконструкції.

В цей же час консерваторами було підмуровано фундаменти Владичої вежі, виконано нові залізобетонні перекритгя двох нижніх ярусів В’їздної і розпочато ремонт склепіння Стирової башти.

В 1935 році вище назване товариство реорганізовується в самостійне Волинське товариство приятелів наук і продовжує далі опікуватись музеєм та бібліотекою. Відділ рукописів бібліотеки поповнюється архівами музею князів Острозьких, а також міст Дубна та Ковеля.

Члени новоорганізованого товариства друкували свої науково-дослідні статті про Луцьк і Замок в краєзнавчих виданнях та в пресі.» Саме тоді популярною в краєзнавчій літературі стає думка професора Монреальського університету В. Колдуелла, який відвідав Луцьк, що якби такий Замок був в Америці, то його тримали б там під скляним ковпаком.

З середини 30-х років на посаду консерватора Волинського воєводства з в місті Луцьку призначається Збігнев Ревський.

За його ініціативою до рятування Замку в 1938 році був запрошений видний знавець польських Ян Захватович, який підготував проект реконструкції і кошторис робіт. На пропозицію Захватовича були проведені археологічні дослідження біля В’їздової башти, під час яких поряд з глибиною залягання фундаментів було вияачено вал і сліди дерев’яних укріплень ранньосередньовічного городища, яке передувало Замку.

Повідомляючи про ці відкриття, археолог і музейний хранитель Ян Фітцке також подає інформацію про тогочасний стан Замку.

Проблема його реставрації з огляду на нестачу потрібних коштів стояла ще досить гостро. Потріскані стіни, ослаблені тут і там фундаменти загрожували обвалом.

В замковому дворі продовжували знаходитись гаражі міської пожежної охорони, що негативно впливало на збереження його мурів.

Таким чином, попри значні успіхи консервації Любартового замку в Луцьку впродовж 1921-1939 років, ці роботи носили рятувальний характер і вимагали продовження, однак їх виконання було перервано початком Другої світової війни.