Володимирський собор
Останні публікації

Кароль Іваницький

Кароль ІваницькийВ літку 1911 року Кароль Іваницький разом з архітектором будівельного відділу Волинського губернського правління М. М.Кефелі в присутності луцького міського голови Г. Ж.Скарлова, повітового справника О. В.Вольського і члена міської управи Є. І.Мартиновича оглянули стару фортецю і склали відповідний акт. У ньому було відмічено, що стіни і башти фортеці мають небезпечні наскрізні тріщини. Особливу тривогу знову викликала В’їздова башта, тріщини якої збільшились після недавнього удару в неї блискавки.

Комісією звернуто увагу на незадовільний стан валів, розритих довколишніми жителями для добування глини і піску.

Було висловлено побажання додаткової залізної зв’язки башти і досипки порушених валів. Весною наступного року оглядовий акт разом із кресленнями, кошторисами, пояснювальною запискою і 40 фотознімками були відправлені в будівельний відділ губернії з листом-проханням про виділення коштів з державної скарбниці на ремонт цього незрівнянного пам’ятника старовини, одна стіна і башта якого вже загрожували падінням.

А поки папери блукали в довгих коридорах російських чиновницьких відомств, луцькі власті піклувались про підмуровку найбільш загрозливих ділянок фортечних мурів під професійним наглядом міського техніка К. Г. Тслсжииського. Вищеназваний акт та лист повітового справника в «Императорское московское археологическое обшество» подають функціональний опис Замку і споруд на його території.

За тогочасним функціональним призначенням утворені іі назви башт: В’їздова — з в’їздними воротами.

Пожежна — з пожежною каланчею, Службова — з службовими приміщеннями. В будинках на території розмішались: міська управа, пожежна команда, казарми для городових.

Серед господарських споруд називаються стайні й сараї пожежної команди. Загалом зміни порівняно з 1895 роком майже непомітні.

Скоріше за все вони позначилися лише на благоустрої замкового двору, з приводу чого напровесні 1912 року в центральній пресі з’являлись газетні публікації критичного змісту. На противагу критиці кореспондента луцький справник доповідав про його цілком пристойний вигляд.

Середина двору обнесена дерев’яною огорожею, в центрі якої стояв чавунний на цегляному фундаменті хрест.

Навкруг хреста розбитий палісадник з газонами, різними зеленими насадженнями й квітковими клумбами. Тут же розміщався невеликий парник для квітів і маленька оранжерея.

Цей благоустрій ми можемо бачити на одній з тогочасних фотографій. Щойно вляглися пристрасті довкола благоустрою, як технік К. Тележинський наполегливо інформує міську управу про загрозливий стан В’їздової башти і прилеглої до неї з боку будинку управи частини стіни.

Кваліфікований спеціаліст вказує властям на необхідні першочергові заходи по збереженню Замку, а наприкінці року подає проект і кошторис на підсипку валів та влаштування відмостки довкола мурів.

В березні 1914 року цей проект К. Тележинського кошторисною вартістю карбованців 78 копійок ліг на полиці Волинського губернського правління, де вже два роки припадав пилом відомий проект К. Іваницького на ремонт фортеці в Луцьку з проханням відпустити для його виконання 13099 карбованців. Лише пізньої осені губернатор повідомив голову луцького міського управління про відмову в асигнуванні.

Вона аргументувалась тим, що в Думу поданий до розгляду законопроект про охорону пам’яток старовини, який вже пройшов стадію обговорення в комісіях. Згідно з ним буде створено центральний орган по охороні старовини, в розпорядження якого направлятимуться державні кошти.

Причому на 1915-1917 роки для цього буде виділятись 80000 крб. щорічно.

Подальший розгляд цієї справи відкладався до закінчення війни. Перша світова війна з участю царської Росії затягнулась надовго й згодом, доповнившись революційними подіями, виливається у війну громадянську.

Таким чином, воєнні дії довкола Луцька до 1920 р. В цей період продовжується процес руйнування Замку.

Підтвердились висновки експертизи міського техніка щодо прилеглої до В’їздової башти ділянки стіни, яка завалилась разом з гвинтовими сходами башти. Надруковані в 1916 році в російській періодиці фото й малюнки художника Л. Сологуба подавали зображення Луцького замку як символ визволеного від австрійців міста.

Тоді ж Луцьк відвідує петроградський мистецтвознавець Г. Лукомський, який пише досить кваліфіковану статтю про Замок і вдруковує її окремим виданням.

В 1918 році театральним відділом Військово-революційного комітету Особливої Армії в Замку було відкрито літній театр. Він розміщався в дерев’яному павільйоні з залом і фойє.

Пізніше приміщення театру вимагало ремонту й у власність міста.

Комментарии запрещены.