Володимирський собор
Останні публікації

Зниження оборонної функції Замку

Зниження оборонної функції ЗамкуЧерез нестачу джерел важко дати повну характеристику стану оборонних споруд Луцького замку та рівня його можливостей по виконанню оборонної функції в першій половині XVI ст., точніше, до першої його ревізії в 1545 році. М. В.Довнар-Запольський підкреслював, що стан війни, постійна необхідність оборони краю викликає появу укріплень, утримання сторожі, війська, грошові та натуральні податки на підтримку оборонних сил.’ Подібне явище, характерне для українських земель Великого князівства Литовського кінця XV — початку XVI ст. ми спостерігали на прикладі Луцька в період становлення державного повітового Замку, коли в умовах турецько-татарської агресії проводилась реконструкція його онкольної частини.

Можна припустити, що в перші десятиріччя XVI ст. Луцький державний замок в цілому міг виконувати оборонну функцію.

Проте вже 1540 року Сигізмунд І, стривожений воєнно-політичною ситуацією на півдні країни, посилає до Луцька і Володимира дворянина Івана Вікторина для огляду місцевих замків. Трохи пізніше молодому королю Сигізмунду II Августу, який ще при житті батька почав управляти державами, новий ревізор Лев Паткевич повідомляв, що всі українські замки перебувають у занедбаному стані, потребують ремонту та іншого забезпечення.

Цим і була викликана ревізія 1545 року». Королівських ревізорів, луцького біскупа Фальчевського та господарського дяка Паткевича, по їх прибутті до Луцька, вразила загальна занедбаність міських укріплень і Замку.

Вимагали поточного ремонту всі три башти Верхнього замку, дерев’яні конструкції, дахи та помости яких зогнили і похилились.

Небезпечно було ходити по бойових галереях на стінах, оскільки окремі їх ділянки були зруйновані.

Подібним і навіть гіршим був стан Окольного замку, половина якого так і не була реконструйована в цеглі і залишалась дерев’яною.

Городні цього замку, будівництво і ремонт яких покладався на повітову шляхту за рахунок вислужених маєтків, часто були недоглянуті,- непокриті і неотиньковані, а подекуди вимагали повної заміни. Ланцюгів на звідних мостах в’їздових башт обох замків не було, і взводи фактично не працювали.

Поруйнованими та засміченими були вали і рови, на яких попід замковими стінами подекуди стояли будинки міщан/ що являло небезпеку на випадок воєнних дій чи пожеж. Укріплення міста — паркан також частково згнив, обвалився і вимагав ремонту.

Слід відмітити також загальне скорочення її кількості і незадовільний стан. Особливо примітивно виглядали гармати, в більшості старих зразків, що стріляли кам’яними ядрами, не мали добрих коліс, були ваш і не почищені.

Таким чином, ревізія 1545 р. виявила значне зниження обороноздатності Луцького замку. Подібне становище склалось і в інших волинських та українських замках.

Тож не дивно, що в 1549 р. татарські набіги натворили багато бід на Волині, а влітку 1551 р. татари повністю спалили Брацлавський замок, знищивши весь його гарнізон.

В зв’язку з тривожними повідомленнями великим вальним сеймом 1551 року вживається ряд заходів по зміцненню оборони країни. Перш за все світські і духовні землевласники урочисто підтвердили виконання за рахунок своїх володінь замкової, дорожньої і мостової повинностей.

За подальше зволікання в цій справі передбачалось застосування силових санкцій.

Господарем було вирішено проводити щорічні ревізії замків для визначення їх стану і потреб.

На старост чи воєвод покладався обов’язок старанно слідкувати за виконанням замкових повинностей. Землевласників-військовослужбовців зобов’язували виставляти до ополчення одного озброєного вершника не з десяти, як раніше, а з дев’яти селянських служб.

Великому князю було дозволено на три роки наперед взяти військовий податок — серебщину.» На кошти державного скарбу проведено опис всіх інших українських замків і зареєстровано повинності приналежного їм населення.

Навербовані були для гарнізонів Черкас, Канева, Вінниці та інших міст під командуванням ротмістрів і загальним керівництвом Василя Тишковича.

В замки цих міст знову послано пушкарів по догляду за зброєю, порох, свинець і залізо для великих фортечних рушниць — гаківниць.

Влітку 1552 р. розпочалось будівництво нового Брацлавського замку, в якому брали участь 150 майстрів з державних волостей Луцького замку. Цього ж року обновлено замки Білої Церкви та Києва, забезпечено їх зброєю і проведено нову ревізію замків.

Порівняно з попередньою ревізією оборонні можливості Луцького замку в 1552 році дещо покращились.

Зогнилі дерев’яні конструкції його стін та башт замінювались новими, збільшилась кількість замкової зброї та боєзапасів, за якими вже доглядав пушкар, утримуваний з господарського скарбу.

Проте в цілому стан багатьох замкових споруд вимагав продовження ремонту і складалось враження, що роботи тільки-но розпочались, або ж ведуться надзвичайно повільними темпами. Як фіксують пізніші описи Луцького замку, такий стан його споруд і зброї з тенденцією до погіршення був характерний для всієї другої половини XVI ст. Ось як виглядала кількість зброї та наявність боєприпасів за даними люстрацій та інвентарів середини — кінця XVI ст.

Комментарии запрещены.