Володимирський собор
Останні публікації

Зменшення вогнепальної зброї

Зменшення вогнепальної зброїЗменшення вогнепальної зброї і боєприпасів Луцького замку на кінець XVI ст., що явно не відповідало адміністративно-політичній важливості воєводського столичного центру. Причому, навіть в кращі часи середини віку, чисельність його арсеналу в порівнянні з іншими замками була досить скромною. Для прикладу, Кременецький замок в цей же час мав 29 гармат, ‘ що майже втричі більше, ніж Луцький.

У 80-х роках внуками померлого єпископа Іони Борзобагатого-Красенського було забрано з церковних замочків Хорлуп та Жабче 10 гармат, 70 гаківниць, 165 рушниць, що в сумі своїй теж більше, ніж було тоді в державному Луцькому замку. Особливо знизилась обороноздатність Верхнього замку наприкінці XVI ст., коли число гармат зменшилось більш як у три рази, а гаківниць майже у два рази, при повній відсутності пороху.

Звісно, що незахищеність Замку провокувала різні несподіванки.

Так, восени 1595 р., коли переповнений шляхтою і купцями Луцьк гендлював на ярмарку, козаки С. Наливайка стягнули з нього велику контрибуцію, використавши нездатність воєводської столиці до самозахисту.

Саме в цей час Окольний замок, з зогнилими ділянками дерев’яних стін, похиленою брамою без взводу’ був вельми привабливий для нападу, не кажучи вже про міську оборонну мережу.

В чому ж полягають причини такого зниження оборонної функції Луцького феодального замку Протягом XVI століття? Перш за все в тому, що Замок втрачає значення важливого воєнно-стратегічного об’єкту в зв’язку із зміною внутрішньополітичної ситуації в державі.

Якщо в XIV ст. Замок, як столична резиденція, розбудовувався в умовах русько-польської війни за панування в Західній Волині і Галичині і в першій пол. XV ст. знаходився в центрі боротьби Свидригайла за віленський престол та самостійність руських земель, то з втратою значення урядової резиденції автономного Волинського (руського) князівства, ставши провінційним державним замком в глибині території Великого князівства, він опиняється поза межами важливих подій воєнно-політичного життя держави.

Ця ситуація посилюється на початок XVI ст., відколи вже постійно проходять вибори спільного монарха Польщі і Литви, і особливо після польсько-литовської унії 1569 р. та утворення Речі Посполитої. Відтепер Луцький замок остаточно вибуває з ряду прикордонних замків,» зміцненню яких приділялась особлива увага.

Українські замки мали ще й важливе для суспільства колонізаційне значення, що, наприклад, спостерігається в функціях навіть сусіднього Кременецького замку, намісники якого заселяли нові належні замку села. В другій половині XVI ст. зменшується небезпека від Орди, оскільки наново відбудовані та укріплені українські порубіжні замки могли більш ефективно виконувати свою оборонну функцію.

А з поширенням будівництва приватновласницьких замків та міських укріплень вони стали основними захисниками кордонів держави від татарських набігів.

Це дало змогу уряду відмовитись від збору ординщини і сплати її у вигляді подарунків ханам Кримської і Волзької орд. Надійний захист кордонів був кращим гарантом безпеки, ніж дипломатичні запевнення ханів.

Існуюча тактика військових дій теж не сприяла зміцненню обороноздатності Луцького замку, оскільки у випадку конфлікту з Туреччиною загонам всіх повітів Волині передбачалось під своїми хоругвами прибувати до Вінницького і Брацлавського замків в розпорядження маршалка (з 1569 р. — воєводи). Навіть в мирний час ці замки мали гарнізони найманих військ.

Об’єднані загони воєводств в першу чергу були зобов’язані виходити «в поле» на битву і лише при значно переважаючих силах ворога оборонятись в замках.

На той час то був найбільш ефективний спосіб боротьби з рухливими загонами татар, які несли полон, смерть і розорення населенню українських міст і сіл. Внаслідок названих змін воєнно-політичного характеру фортифікаційні споруди Луцького замку не знайшли свого розвитку у відповідності з ростом потужності артилерії. Значне поширення артилерії в XVI ст. зробило неефективною оборону старих замків, максимально зменшивши їх роль у воєнних діях взагалі.

Це вимагало вдосконалення фортифікації по шляху італійської бастіонної системи, яка стала справжньою революцією в системі оборони, створивши перевагу засобів оборони над наступальною зброєю.

Але в описах Луцького замку ми не знаходимо елементів бастіонної системи, як, наприклад, в Кам’янці-Подільському, чи у приватному замку Радзивіллів в Олиці.

Комментарии запрещены.