Володимирський собор
Останні публікації

Втрата Верхнім замком оборонної функції та значення духовної столиці у XVIII ст

Втрата Верхнім замком оборонної функції та значення духовної столиці у XVIII стВпродовж майже цілого століття від 1677 і по 1765 роки ми не зустрічаємо відомостей про інвентарні описи Луцького замку. Тому стан його фортифікаційних споруд, а також зміни в забудові території протягом першої половини XVIII сторіччя є для нас майже білою плямою. Виняток складають декілька штрихів, почерпнутих з повідомлень актових книг.

Замок лишався резиденцією адміністративно-судових і воєнно-політичних органів повіту й воєводства, місцем розташування церковних кафедр і резиденцій єпископів та продовжував виконувати функції урядової установи. Урядова діяльність Луцького гроду стала місцем відображення подій великої політики Росії, Польщі та Швеції.

Особливо помітною була реакція місцевої влади на такі її прояви, як національно-визвольна і релігійна боротьба на Волині.

«На уряді гродському, в замку його королівської милості Луцькому, переді мною, Адамом Немировським, намісником бурграбства замку Луцького і книгами нинішніми гродськими…»,- вписував 6 квітня 1701 року урядовець початок скарги шляхтича Миколи Семіховського, в котрій той відмітив обурливий факт, що венденський підчаший Данило Братковський пішов до керівника козацького повстання Семена Палія.

Мова цього документа, польська з латинськими термінами, помітно різниться від руської (української) мови луцьких актів XVI — першої половини XVII ст. та характеризує не лише діловодство, а й вказує на зміни національної політики польської держави на Волині (пригадаємо умови Люблінської унії для волинців).

Луцька урядова замкова канцелярія не лише відображала, а й впливала на політичне і релігійне життя краю, продовжувала формування місцевих кадрів державного і церковного управління. Ще в середині 90-х років місцевого земського писаря Дмитра Жабокрицького під іменем Діонісія було обрано Луцько-Острозьким єпископом, а на початку XVIII ст. під його духовною владою вже були Овруцька архимандрія, церкви й монастирі в королівських маєтках Київського, Волинського, Брацлавського воєводств.

В квітні 1701 року в луцькі гродські книги вписується сеймикова інструкція волинським депутатам на загальнодержавний сейм з вимогою вигнання за межі Речі Посполитої бунтівного полковника Палія і знищення козацтва.

Роком пізніше через повітові канцелярії Луцька, Володимира і Кременця розповсюджуються універсали волинського каштеляна Франциска Ледуховського про збір шляхти в поголовне ополчення проти козаків. Зібране під Заславом воєводське рушення затримало Данила Братковського, колишнього волинського посла на сейм, відомого правозахисника грецької віри на Люблінському з’їзді, відтепер вже й знаменитого своєю книгою «Світ по частинах переглянутий» поета.

Братковський щойно вертався з Фастова від Палія, де проходила нарада повсталих козацьких полковників за участю української православної громадськості.

Волинська шляхта на черговому сеймику постановила передати шляхтича Братковського осадженому в Луцькому замку військовому суду, яким згодом було винесено смертний вирок поету і вписано до гродських декретових книг.

Виконання вироку над обвинуваченим співучасником повстання покладалось на міський суд і було здійснено 25 листопада 1702 року на Ринковій площі міста Луцька. Одночасно з Братковським вироком смерті й четвертуванням було покарано робітного селянина Івана з містечка Деревичі.

» Цей факт, а також помилкове свідчення літопису Величка дали підставу деяким дослідникам перенести подібний вирок і на Братковського. Проте останнього стратили як шляхтича і, відповідно до заповіту, після смерті повинні були поховати в крипті луцької братської церкви Воздвиження Чесного Хреста.

Комментарии запрещены.