Володимирський собор
Останні публікації

Перші прояви перегляду оборонної стратегії

Перші прояви перегляду оборонної стратегіїЛюстратори 1658 р. зафіксували фізичний стан оборонних споруд Луцького замку чи не гіршим, ніж півстоліття тому, коли його приймав Радзивілл. Він був так спустошений, що на підточених мурах не було жодних обланків, всі башти стояли непокриті і вимагали ремонту. Зброї також вже не було ніякої, окрім двох маленьких гармат у соборних ченців на дзвін ниці.

Ревізори висловили прохання, щоб держава не допустила повного занепаду Замку і обміркувала питання про його відбудову. Про те, що таке «обміркування» затягнулось, свідчить інструкція волинським послам на сейм 1661р.

, в розділі про укріплення фортець, та люстрація 1663 р., яка відмітила ще більше спустошення Замку. Візьмемо до уваги два важливі факти, відмічені в люстрації 1658 р. Перший — це поява мурів, за винятком дерев’яної Воротньої башти, довкола всього пригроддя (Окольного замку), очевидно, в силу вищеназваної шляхетської і костельної забудови на ділянках дерев’яних стін.

Другий — вимога дерев’яного покриття (побиття ґонтом) в попередніх інвентарях свідчить про наявність шатрових завершень всіх башт Верхнього замку, а значить, про відсутність ренесансних аттиків В’їздової і Стирової башт у середині XVII ст. Залишок сумніву в цьому висновку розвіюють інвентарні описи 1618, 1622, 1658, 1663 років: «Покрівля на…башті стара, вже обшарпана», «…

башта новопобита», та «…брама…

не вкрита так само, як і, вежі…», зроблені ревізорами при огляді башт.

Цього ні в якому разі не можна було б помітити при їх ренесансному завершенні. Економічне становище Луцького замку на противагу його фізичному стану зазнало деяких позитивних змін, відображених в люстрації 1660 року.

Найбільш важливими з них було повернення до Замку села Голишів, яке давало старо-стинському уряду дохід в 214 флоринів та податку з перевозів на Стиру на суму 150 флоринів річних.

Від міста поступало капщизни — 200 флоринів, з продажу горілки замкової — 162 флорини, торгового податку — 100. Із міських цехів найбільший прибуток в сто флоринів та натурою — м’ясом воловим давав цех різників.

Загальна сума доходів від міста на Замок становила понад 668 флоринів, і разом з селами Голишів та Красне складала 995 золотих на рік. Наскільки це значна сума, можна зрозуміти з її витрат.

Зокрема, на утримання уряду бурграбія використовувалось 150 флоринів, на урядника голишівського — трохи більше як 15 флоринів на рік та інших витрат — 79 флоринів. Таким чином, залишок з доходів староства складав 750 флоринів — суму цілком достатню для ведення реставраційних робіт в Луцькому замку.

Справа ця, як ми вже відмітили, і була затягнута на довший час і, очевидно, чекала якоїсь нагальної потреби, яка б примусила отри-і мувані кошти вкладати у відбудову Замку. Така потреба настала в другій половині 60-х років, проте, перш ніж перейти до її розгляду, варто звернути увагу на зміну політичної ролі Луцька і Волині в результаті утворення української козацької держави та її приєднання до Росії.

Вона полягає в тому, що українська шляхта пропольської орієнтації з колишніх Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств була витіснена козацтвом з своїх земель і зосередилась на Волині.

Тут, у Володимирі і Луцьку, відбувались їхні сеймики.

В прагненні повернути втрачені позиції прибула шляхта набирала помітну вагу в політичному, правовому і адміністративно-господарському житті Волині, не шкодуючи для цього ні власних сил, ні коштів, її активність проявилась як в організації оборони міста, так і в роботі місцевих сеймиків. В середині 60-х років в Речі Посполитій сформувалась нова магнатсько-шляхетська опозиція королівському уряду, очолювана гетьманом Любомирським, яка переросла у збройну боротьбу між королем і конфедератами.

Держава була вкінець знекровлена тривалими війнами, внутріполітичними сварками і господарською розрухою.

В цей час козацька старшина Правобережжя під булавою гетьмана Дорошенка, здобувши собі в союзники Туреччину і Кримське ханство, розпочинає воєнні дії проти Польщі.

А на Волині, вщерть переповненій шляхтою, поширюється селянський повстанський рух «дейнеків», з приводу чого на серпневому 1666 року сеймику було ухвалено заходи по його придушенню і зміцненню оборони Луцька.

В 1667 р. козацькі полки і татарські загони оточили військо Речі Посполитої і завдали йому поразки. Такий поворот подій настільки перестрахав волинське гніздо пропольської шляхти, що вона раз-по-раз збирається на сеймики і проводить оборонні заходи.

На сеймиках висловлювалась велика стурбованість, що «із-за татар і козаків панство в своїх будинках проживати не може» і «до фортець мусить тулитися», а в уже «пограничному від кочовиськ татарських Волинському воєводстві немає жодної реставрованої фортеці». «Вся Україна в Крим пішла, а Волинь в Україну»,- з жахом і обуренням констатувало панство.

На з’їзді світських і духовних шляхтичів Волині 30 вересня 1667 р. було намічено заходи по спорудженню фортифікацій і організації оборони Луцька.

Подібне рекомендувалось також іншим містам воєводства.

Комментарии запрещены.