Володимирський собор
Останні публікації

Напередодні визвольної війни українського народу

Напередодні визвольної війни українського народуВажко зрозуміти історичні процеси першої половини XVII ст., пов’язані з Луцьким замком, не додавши деяких штрихів до огляду політичного становища Речі Посполитої, в складі якої перебувала Волинь та інші українські землі. Ймовірно, що та легкість, з якою були прилучені українські землі, колонізаційний азарт і вигоди від економічного визиску їх багатств, непомірно збільшили апетити польської шляхти, спонукали до захоплення нових територій і держав. Це привело до явища, охарактеризованого в історіографії як авантюризм в зовнішній політиці Польщі.

В 1604-1606 роках впливовою групою польських магнатів при згоді короля було організовано похід самозванця Лжедмитрія І, а в 1607-1608 роках Лжедмитрія II на Москву, які вилились у пряму інтервенцію Речі Посполитої проти Російської держави, що тривала до 1618 року.

Цього ж року розпочалась Тридцятилітня війна в Європі, участі в якій не уникла і Польща. Протягом 1620-1621 років тривала польсько-турецька війна, в ході якої під Хотином проявило свою доблесть українське козацьке військо під проводом Петра Конашевича Сагай-дачного.

В розпалі військових дій під Хотином почалась війна з Швецією (1621-1629 рр.), а по її закінченню — Смоленська війна 1632-1634 років з Росією.

Авантюристична зовнішня політика виснажувала країну, поглиблювала всі внутрішні суперечності. Вони виявлялись в загостренні політичної боротьби то між магнатами і королем, то між можновладними групами різної європейської політичної орієнтації аж до збройних повстань шляхти включно.

Посилення експлуатації та національно-релігійної дискримінації українського населення викликало хвилю селянсько-козацьких заворушень в Середньому Подніпров’ї. В 40-х роках Владислав IV, готуючись до нової війни з Туреччиною, проводить ряд військових реформ, які торкалися також відбудовчої справи — ремонту старих і будівництва нових фортець.

Сейм не дав згоди на війну.

Тоді король наважився залучити до цієї справи запорізьке козацтво. Але Богдан Хмельницький на свій розсуд використав надані королем можливості, повернувши їх на боротьбу проти гніту польських магнатів.

Загальний фізичний і економічний стан Луцького замку того часу відповідав стану ситуації в державі і графічно виглядав би безперервно падаючою кривою, фіксованою в окремих точках інвентарями й люстраціями, складеними, в основному, при передачі Замку і староства черговим намісникам.

В 1600 році луцький замковий уряд і староство з належними до нього доходами і пожитками прийняв вельможний пан Микола Семашко, котрий, як і його покійний батько Олександр, очолював уряд брацлавського каштеляна.» Його намісником, тобто підстаростою, іменованим також бурграбієм замковим луцьким, став Адам (Мартин) Ольшамовський.

Родина Семашків прославилась у зв’язку з подіями в Луцькому замку на предмет з’ясування майнових спорів між владикою Кирилом і старостами. Складається враження, що єдиною помітною справою протягом вісімнадцяти років старостування Миколи Семашка було руйнування споруд єпископського двору, яке супроводжувалось латанням дір замкового мосту меблями з владичних світлиць.

Подібна поведінка старости, звичайно ж, не створила кращих умов для проведення шляхетських судів, повітових і воєводських сеймиків.

Тому, особливо в зимову пору, волинські сеймики все частіше збираються в Троїцькому костелі.

Комментарии запрещены.