Володимирський собор
Останні публікації

Державницький хист луцького старости

Державницький хист луцького старостиДержавницький хист луцького старости дозволив йому ще 1619 року зайняти посаду підканцлера Великого князівства Литовського, а згодом після здачі уряду в Луцьку, стати великим канцлером Литовським. Староство від імені князя здавав 1622 року новому старості Ієроніму Харленському все той же бурграбій Мартин Ольшамовський. Гоноровий пан Ієронім з Харленжа з посадою старости отримав в пожиттєве держання і ключ луцький, про що він першого ж дня повідомив міський уряд з поспільством, євреями і караїмами,- щоб «послух і повинності складали.

Луцький замковий уряд в цей час продовжував будувати свою діяльність згідно з відповідними уставами та привілеями і, звичайно ж, Литовським статутом 1566 року.

До наших днів зберігся один з луцьких списків статуту, переписаний в другій половині 20-х років XVII ст. Він належав підкоморію Юрію Гулевичу. В урядування старости Харленського відбулась зміна польських королів, в ході якої тривав більш ніж річний період безкоролів’я. Ця обставина знайшла своє відображення в активізації політичної і судової функцій Луцького замку.

Волинська шляхта в перших днях червня 1632 р. з’їхалась на сеймик по влаштуванню поза апеляційного кап турового суду воєводства. Судові депутати, згідно з рішенням сеймика, повинні були, як і в давні часи, засідати «в замку Вишньому на місці звиклому, де суди гродські відправляють».

Актові книги каптурового суду знову мали зберігатись в соборній церкві Івана Богослова.

В липні 1638 року утверджував православ’я в замковому соборі Луцька Київський митрополит Петро Могила, нині канонізований святий Української Православної Церкви. Після здачі 1639 року староства паном Харленським уряд луцького старости, чи від малої його дохідності, чи правової обмеженості воєводськими посадами, втрачає свій престиж і впродовж деякого часу перебуває в руках тимчасових намісників.

Для нас у цьому періоді цікавим є факт тримання луцького замкового намісництва в 20-30-х рр. Іваном Виговським.

Іван Виговський, працюючи з дитинства в луцькій замковій канцелярії, спочатку підписком, а далі і адвокатом, очолює групу пародистів канцелярської молоді.

Копіюючи безкінечні процеси чванливої шляхти, молоді писарчуки, розважаючись, вдаються до персоніфікації і створюють пародійно-жартівливі записи в актових книгах, висміюючи шляхетський гонор. Проте подібні легковажні звичаї не заважали хлопцям з часом ставати високопрофесшними знавцями права, вельмишанованими людьми.

Зокрема, І. Виговський пізніше творив державну канцелярію і дипломатичний корпус Богдана Хмельницького і сам став гетьманом України.

Втрата престижу старостинської посади негативно вплинула на стан Луцького замку, що знайшло своє відображення в дебатах волинського сеймика 1645 р., коли уряд старости знаходився в руках князя Владислава-Домініка Заславського.

«Замок, від якого може бути немалий захист державі, загрожує перетворитись в руїни», вказували депутати в сеймовій інструкції своїм послам і радили, щоб князь-староста добився повернення забраних в минулому замкових маєтностей, а доходи від них впродовж десятиріччя використав на реставрацію Замку. Проте всім була очевидною нульова ймовірність успіху справи, висловлюючись по сучасному, ~ ремонту Замку за рахунок коштів, одержаних від продажу шкури невбитого ведмедя.

Отож, в переддень народно-визвольної війни, яка сколихнула Річ Посполиту, Луцький замок не мав шансів на успішну оборону.

Комментарии запрещены.