Відображенням особливостей місцевого політичного життя став сеймик 1608 року під головуванням сеймикового маршалка Михайла Гулевича. В інструкціях послам на варшавський сейм шляхтичі просили помилування декотрим з них за участь у повстанні, клопотали про вибори православного митрополита і єпископів, про заходи на захист України від татар та про наведення порядку в зберіганні і користуванні луцькими гродськими книгами.

Останні два пункти їх клопотання були пов’язані з Замком.

Як відверто написали ревізори 1616 року, замок Луцький «за теперішнього старости спустошений», через що «Річ Посполита велику несе шкоду і міщани тутешні під час тривог і небезпеки від ворогів Святого Хреста не мають порятунку для себе». Замкові мури стояли голі без дерев’яних обланків; покриття башт також обшарпалось, а з трьох гармат і 39 гаківниць, відмічених у 1600 р., залишилася лише одна гармата.

Порівняно з минулим скоротилися і доходи староства. Київським хорунжим Гаврилом Гойським відібрано, за до життєвим правом, замкові прибутки від перевозів на Стиру.

Від міста з кожного шинкового двору йшло на Замок капщизни по три копи грошей литовських та з декількох десятків комор крамних — по 18 грошів з кожної. Цехи шевський і кравецький платили чиншу по 10 коп грошей, а інші значно менше.

Толочизни з єврейських і караїмських осель Замок одержував по 6 грошів від будинку з ворітьми і по 3 гроші від будинків з срірткою. Із феодально-залежних сіл до Замку нааежало вже тільки Красне, в якому до служби були зобов’язані бояри і городники.

Та ще продовжували давати рибу, за угодою з міщанами 1610 року, замкові рибалки. Не поліпшилась ситуація з Луцьким замком і з тієї нагоди, що протягом травня-червня 1617 р. тут проводив інспекцію військ перед черговим походом на Москву королевич Владислав, який проживав у костельній кам’яниці поруч костелу Святої Трійці.

По від’їзді королевича місто зазнало нападу татар» і страхітливої пожежі, з приводу чого Сигізмунд III надає міщанам права на додаткові прибутки.