Катування проводилось в спеціальному приміщенні — башті для допиту злочинців, що стояла при замковому плащ, і застосовувалось лише до простих людей, позваних до суду шляхтою. Більш того, бували випадки фізичної екзекуції фактичних свідків, як це було здійснено луцьким гродським судом в серпні 1583 р. відносно челяді Настасії Охлоповської. Тортури застосували до дівки-челядниці, яка стала свідком вбивства Охлоповською свого чоловіка Бориса: «…
кат в Луцку тут мучил, голову остриг й коси уризал…
рани на плечах й на коках-.
, свєчами пік… нл дрлвино развязавши тягнул… Свідчення челядниці становили небезпеку, тому вона була викрадена із замкової в’язниці родичами своєї пані і вбита, а тіло її вкинуто до криниці.
Пані ж Настасія до винесення королівського вироку була взята на поруки опікунами і, як свідчать подальші події, не зазнала тяжкого покарання, а досить успішно воювала з братами вбитого нею чоловіка за спадкові маєтності.
Волинська шляхта взагалі відбувалась за свої провини і злочини досить легким покаранням — в основному грошовим штрафом і символічним ув’язненням в «мєстє звиклом»- партерових світлицях замкових веж, від чого, до речі, теж нерідко ухилялася. Великі магнати, як, наприклад, князь Юрій Чарторийський, взагалі могли не брати участі в гродському суді, видаючи доручення на ведення своїх справ іншим особам.50 Подібні явища часом використовувались протилежною стороною для відмови ставати на суд з довіреними особами — слугами нешляхетського стану.
Все це приводило до втрати авторитету суду і викликало подальшу свавільність місцевої шляхти.
Дехто з неї відзначався особливою неповагою до суду. Пан Василь Гулевич дозволив собі затіяти бійку в залі судових засідань,» а пізніше не з’являтися до суду, отримавши 27 луцьких гродських позовів.
Проігнорував 12 судових позовів інший шляхтич, Роман Война зі спільниками, за скаргою князя Юрія Чарторийського про вбивство його брата Михайла. Такою була діяльність луцького гродського суду в XVI ст., зауважимо, лише, що апеляції на несправедливі його рішення могли подаватись тільки до королівського надвірного суду.