Володимирський собор
Останні публікації

Передісторія

ПередісторіяПередісторія Луцького замку охоплює період від найдавніших часів до середини XIV ст. А розпочати її варто із з’ясування природно-топографічної ситуації, яка стала одним із визначальних факторів побудови Замку саме на цьому місці. Першим досліджував природно-топографічну ситуацію історичного ядра Луцька архітектор Б. В. Колосок. Проте його реконструкція топографії виглядає надто загальною і спрощеною.

Очевидно, авторові бракувало вихідних даних, які він намагався компенсувати інтуїтивною логікою. Але в цілому, розмістивши укріплення Верхнього і Окольного замків на окремих островах, утворених рукавами ріки Стир, він правильно відтворив давній природний ландшафт.

Окремі ознаки давньої топографії можна віднайти на планах міста ХУІІІ-ХІХ ст. ст. Сучасну науково обґрунтовану реконструкцію первинної топографічної ситуації було виконано за ініціативою дирекції Луцького державного історико-культурного заповідника. З цією метою протягом кількох років проводились інженерно-геологічні пошуки та археологічні дослідження.

На їх основі архітектором Р. Г.Метельницьким було відтворено топографію материкового рельєфу на всій території Старого міста».

За культурними нашаруваннями на материку можна простежити ознаки життєдіяльності лучан в різні історичні періоди. Перші сліди життєдіяльності людини в межах старої частини Луцька відносяться до часів неоліту.

У 1984-1985 роках при спорудженні штучної водойми в заплаві Стиру було виявлено велике поселення III тис. до н. е. В його ареалі дослідники зібрали кілька тисяч знахідок — фрагментів різноманітного посуду та знаряддя праці з кременю.

Значно дрібніші, периферійні поселення існували на кількох підвищеннях заплави наближених до замкових пагорбів і на самих пагорбах, що підтверджується знахідками кременевого інвентар я й кераміки. Проте слідів постійного проживання людини раніше віл X ст. на терені Замку не виявлено.

Тому питання про його заселення в передісторичну добу залишається відкритим.

Правда, під час археологічних розкопок трапляються знахідки епохи бронзи і періоду ранніх слов’ян. Поселення X ст., досліджене археологами близько Стирової і Владичної башт, дає підставу говорити про освоєння замкового пагорбу задовго до виникнення тут укріплень. Основною його ознакою були дещо заглиблені в материковий грунт будівлі.

В більшості напівземлянок розміщувались глиняно-кам’яні печі. Одна з будівель виявилась майстернею ювеліра,- в ній знайдено різьблену формочку для виливання прикрас, тиглі та залишки шлаку.

В товщині культурного шару, який сягає майже одного метра, простежуються декілька будівельних горизонтів, що свідчить про довго тривалість поселення. Наприкінці X ст. рівномірний плин життя на замковому острові різко порушується.

Достеменно невідомо, які причини спонукали до цього. Вірогідною можна вважати думку П. П.Толочка, що Луцьк, як племінний центр, спіткала доля міста Волиня.

‘ Так чи інакше, але в зв’язку з військово-політичними колізіями старе поселення припиняє існування, а на його місці насипається і згодом нарощується оборонний глиняно-піщаний вал, який став початком нового укріпленого поселення, або гроду.

Перший етап будівництва валу, що простежується в його розрізі, можна пов’язати з рубежем Х-ХІ ст. ст. Можливо, саме цей факт став підставою для висловлення польським хроністом Яном Длугошем думки про заснування Луцька у 1000 році київським князем Володимиром Святославичсм.

Твердження про початок формування міста ще в часи хрещення Русі виглядає цілком логічним з огляду на те, що цей грод споруджувався як один із військово-політичних центрів на ново приєднаних до Києва землях.

Початкова висота валу дорівнювала один метр.

Його зовнішній схил був крутим, а на внутрішньому, більш пологому, були зроблені сходинки.

Дещо пізніше він досипається до висоти трьох метрів, викладається глиною і обпалюється. На гребені нарощеного валу відмічено стовпові ями — ознаки первинних дерев’яних укріплень.

Існування вищезгаданого гроду можна співставити в часі з міжусобною боротьбою 70-80 рр. між синами Ярослава Мудрого — Святославом і Всеволодом з одного боку, та Ізяславом з іншого. В ході цієї боротьби в 1073 р. Луцьк потрапляє під облогу війська польського короля Болеслава Сміливого, якого покликав на поміч Ізяслав Ярославич.

А в 1085 ропі місто знову опиняється в центрі міжусобиць. Тепер вже володимирський князь Ярополк Ізяславич, втікаючи до Польщі, залишив тут свою сім’ю.

Комментарии запрещены.