Володимирський собор
Останні публікації

Єзуїтський костьол

Єзуїтський  костьол

Загальна енциклопедія (Encyclopedia powszeclina… S. Orgel-branda, 1864 p.) визнавала єзуїтський костьол найгарнішою, найбільшою на всій Волині та найцікавішою пам’яткою Луцька після замку, датою будівництва -1640 p.. а будівничим — Павла Волуцького. Архітектурним стилем названо Відродження. Костьол добре забезпечувався. Поруч з ним містився колегіум і школи єзуїтів, які під час релігійних конфліктів сіяли смуту. Після заборони ордену храм був чудово перероблений єпископом Цецишевським. Автор також звертав увагу на майстерно виконані образи, зокрема у великому вівтарі св. Трійці. В двох бічних вівтарях — св. Архангел Михаїл і Вознссіння Божої Матері — ним приписується Вассіагеїі, а в третьому — св. Яна Канта — Смутлевичу.

Готфред Оссовський відніс прибуття єзуїтів до Луцька на кінець XVI ст., а на 1609 р. — фінансування Павлом Волуцьким колегіуму.

Православний священик Аполіній Сендульський, який займався історією Луцька і церкви на Волині, першим висловився про дату будівництва існуючих нині костьолу і колегіуму: «В 1610р. Павел Волуцький збудував у Луцьку для єзуїтів величезний костьол з конвіктом, котрий в 1773 р. перетворено на кафедральний костьол Луцьких католицьких єпископів». Звертаємо увагу на те, що А. Сендульський вів мову про завершення будівництва обох споруд. Б одній із скарг 1740 р. він знайшов, що єзуїти самовільно зайняли погост Воскресенської церкви, окопали його ровом і заклали на ньому садок.

У 1876 р. Тадеуш Стецький опублікував книгу «Луцьк давній і сучасний». В ній наведено більш широкі й трохи відмінні відомості щодо заснування і будівництва монастиря єзуїтів, а також життєписи всіх єпископів луцької єпархії. Вперше заснування колегіуму приписується ним не єпископу Павлу III

Волуцькому (1608-1616 pp.), а Мартину II Шишковському (160-1-1607 pp.): «Для Луцька залишив Шишковський чудову пам’ять в закладанні колегіуму єзуїтів, котрого наділив просторими володіннями».

Цим стверджується причетність Шишковського до становлення колегіуму. На наступній сторінці, де йдеться про оцінку діяльності єпископа Павла III Волуцького, знаходимо більш чітке визначення ролі обох єпископів: «Волуцький великий приятель єзуїтів, колегіум для них в Бресті фундував і луцький, що закладений Шишковським, зорганізував, був майже його фундатором». Далі, повертаючись до питання заснування колегіуму і костьолу; Т. Стецький уточнює дату пожертвування Мартином II Шишковським єзуїтам єпископських володінь:

1606 р. Отже, Волуцький 6vb продовжувачем справи Шишковського в організації і фінансуванні колегіуму: Т. Стецький сумнівався втому, що, виділивши в 1606 р. єпископські володіння Блоти, Стриюв і Лисець, М. Шишковський до свого переїзду в 1607 р. у Плоцьк встиг дочекатись значних зрушень в здійсненні будівництва: «ледве однак встиг звести стіни костьолу і колегіуму». Викликає зацікавленість звістка Т. Отецького про докорінне відновлення костьолу єзуїтів у 1720 р.

В «Encyklopedja kosaclna … Nowodworskiego» (1879 р.) про луцькі єзуїтські споруди йде мова в розділі «Kosciol kaiedralny nowy». Від 1781 p. костьолу дали назву св. Трійці і св. Апостолів Петра і Павла. Зведений був разом з колегіумом єпископами Шишковським і Волуцьким, освячений 1640 р. єпископом Єнджеєм Гембіцьким. Потім відреставровапий після пожежі, відновлений «з грунту» 1720 р. Після касації ордену був спалений у 1775 р.

Реставрацію костьолу почав луцький капітул, а єпископ Цецишевський закінчив її і переніс до костьолу кафедру. В енциклопедії відмічено, що споруда мала ознаки стилю Відродження. Крім того, подано короткий опис архітектурно-планувальної структури храму: високі двоповерхові мури оточують квадратну ділянку навкруги костьолу, їх займають клір і каноніки, частково наймають приватні особи. У костьолі було 9 вівтарів, кілька образів Вассіагеїі і Смуглевича. Бібліотеку і коштовне урядження було перевезено до Житомира. Колись протягом ночі перед каплицею Найсвятіших тайн влаштовувались співи у супроводі органу.

Юзеф Дунін-Карвицький виділення коштів на колегіум Павлом Волуцьким датував 1610 р.

Долю єзуїтського майна після поділу Польщі висвітлив Євген Крижанівський у своїй праці, присвяченій учбовим закладам Польщі, в тому числі на західноукраїнських землях. Вона грунтувалась на архівних документах. У ній містяться також цікаві відомості щодо загальної оцінки діяльності єзуїтів.

Комментарии запрещены.