У Красному, де деякі дослідники розміщували Красносельський монастир, у 1830-х pp. був запроектований шпиталь. Саме на його будівництво була використана цегла з кафедрального собору Іоана Богослова і мали бути розібрані Верхній та Окольний замки.

На початку 1922 p., коли Луцьк був під польською владою. Рада Міністрів віддала шпиталь, що знаходиться за адресою вулиця Червоного Хреста. 17, під римо-католицьку семінарію. Мечислав Орлович назвав цей комплекс військовими казармами. Для потреб семінарії був збудований костьол під назвою Найсвятішого серця Ісуса і святої Терези. У 1934 р. на зібрані серед населення кошти його розширили і переобладнали. Освячення відбулося ЗО квітня 1934 р.

З приходом радянської влади храм став використовуватись військовою частиною, що розмістилась в казармах, як спортивний зал.

У незалежній Україні цей храм знову слали використовувати за призначенням. Близько 1992 р. костьол передали римо-католицькій общині. Поки його ремонтували і пристосовували для служби, богослужіння відбувалося в колишньому костьолі єзуїтів. З 1994 р. він діє як греко-католицький храм Різдва Пресвятої Богородиці. Оздоблювальні роботи продовжувались у 2001 р. Зокрема, на стінах нави зображувались святі на всю висоту стін.

Зараз храм хрестоподібний в плані з орієнтованим на захід вівтарем. Перекрита півциліндричним склепінням нава з нар-тексом і гранчаста з зімкнутим склепінням апсида однакові по ширині (близько 8 м). Середохрестя споруди акцентоване сигнатуркою, дві менші знаходяться на бічних раменах хреста. В південно-західному куті споруди прибудована ризниця. Стіни укріплені контрфорсами, що сприймають розпір склепінь і замінюють декор стін, забезпечуючи пластику споруди. Контрфорси, до того ж, надають храму рис старовини.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці, безумовно, стала прикрасою Луцька.