с. Вільховець

с.  Вільховець

Колишнє містечко було одним з найдавніших населених пунктів Звенигородщини. Воно позначено на карті України, складеній Гійомом Левассером де Бопланом, який використав фактичні дані першої половини XVII століття. Згадується це містечко в багатьох історичних подіях доби Б. Хмельницького. І на той час тут були церкви: Троїцька, Миколаївська! Спасша. Але зараз вони зруйновані.

Перші дві церкви мали ряд юридичних документів, які засвідчували їх власність на угіддя. До 1831 року володіли церкви (братства) ставком і млином у містечку. І досі в селі вживають топонім, який про це нагадує. Братським називається четвертий ставок на річці Попівці (Вільховці).

Власність церкви на ці угіддя була засвідчена гетьманом Юрієм Хмельницьким:

«Тобы Димитрови, Носачишиному зятеви, козакови приказуєм пильно, абысь в став, под местечком Ольховцем, здавна пред тым от побожных фундаторов на поправ церквей тамошних наданный, не втручался и не турбовал, под зарукою сто коп литовских, в декрет от отца нашего, небожчика выкланных постановленого. Ажесь ты под заруку тую, небоячись Бога и приказанье старших преступивши, зневажил, теды з тымиж обывателями Ольховецкими, в скором часе з виною, в которую попал, до нас небысь прибывал. Ще тесь выложилесь неслушне их турбуючи о той став неправо, тое учинил на свой карб; нихто тоби невинен и ворочати непозво-лилисьмо. Вмлыне, на тойже гребле вымерущо застанут теперь от нас приехавшие, все мають отобрати старший на церкви Божий и от того часу абы нихто не втручался, але на церкви мають пожитки вси;итыипомерчий, от когось там поставленный, абы зараз преч вырушовался и не имел справы жадной, под сгрогостию войскового.

З Чигирина, дня 18 децембра 1659 года. Юрий Хмельницкий, гетман Его Царского Величества войска запорожского».

Як бачимо, в цьому документі Юрій Хмельницький посилається ще на декрети свого батька, Богдана Хмельницького, якими було надано права на угіддя і маєтності церквам у містечку Вільховці.

Коли збудована перша церква в селі — точної дати не маємо. Але вже з XVIII століття можна визначити певнішу хронологію.

Троїцька церква зведена в 1703 році. Була вона дерев’яна. За описом Корсунського деканату, священиком у ній був Герасим Доментович, посвячений у 1740 році по представленню княгині Яблоновської.

Нову Троїцьку церкву було збудованов 1781 році, вона належала до 4-го класу, землі мала 42 десятини. В середині XIX століття церкву було відремонтовано, пофарбовано, піднято на кам’яний фундамент.

У1827 році парафіяни села Прохватилівки (зараз це один із кутків села Вільховець), які належали до парафії Троїцької церкви, вирішили відновити Спаську церкву, що була в містечку ще в XVII столітті (вона стояла біля колишнього волосного правління). Але в Прохватилівці було збудовано лише цвинтарну каплицю.

Троїцька церква у 80-х роках XIX століття мала парафію із 1157 чоловіків, 1182 жінок. У церковнопарафіяльній школі навчалося 46 учнів, у тому числі — 6 дівчат.

Священиком був П. Т. Шиманський.

Миколаївська церква була зведена в 1723 році, дерев’яна, належала до 5-го класу, землі мала 43 десятини. Священиком був, як зазначено в описі Корсунського деканату, Григорій Петрович, посвячений в Києві в 1730 році. У1834 році церква відбудовується заново на кам’яному фундаменті. У 80-х роках XIX століття парафія церкви мала 824 чоловіки, 845 жінок. У церковнопарафіяльній школі навчалось ЗО учнів, в тому числі 3 дівчини.

Священиком був В. І. Олтаржевський.