Село Стара Буда — одне з найдавніших поселень Звенигородщині. Ще за часів Трипілля тут жили прадавні хлібороби. Археологічні знахідки Михайла Якимовича в ході розкопок 1906-1907 років та Сергія Рижова в 1980-х роках виявили ряд цінних знахідок, які розкривають світогляд та мистецькі уподобання давніх трипільців.

Скарб монет і срібних гривень часів Київської Русі, знайдений у цьому селі, про який вже згадувалося в передмові, теж беззаперечно свідчить про давність поселення.

Вже ближче до наших часів про історію села можемо судити з самого топоніму — Стара Буда. Будами називались виробництва, які добували з деревної маси поташ, дьоготь, вугілля. Ще 1620 року король польський Сигізмунд III надає ці землі воєводі Якову Даниловичеві, який у лісах понад Тікичем створює буди, поташні. Торгівля поташем розвивалась і сягала аж до Гданського порту.

Л. Похилевич пише: «Село получило название… оттого, что с незапамятных времен существовал здесь поташный завод…». Ці промисли існували до кінця XVIII століття та згодом занепали внаслідок винищування лісів.

Церква Свято-Успенська. Зведена на честь Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Пріснодіви Марії.

Коли будувалася ця церква, можна визначити із зауваження Л. Похилевича:«…построеназа 100летиужеобветшала». Отже, час будівництва цієї церкви — середина XVIII століття.

Церква була дерев’яна, належала до 7-го класу, землі мала 32 десятини.

У середині 80-х років XIX століття парафія церкви налічувала 889 чоловіків, 905 жінок. У церковнопарафіяльній школі навчалося 15 учнів.

До парафії було приписано село Дібрівка (тепер Лисянського району), в якому згодом було збудовано Свято-Трогцьку церкву.

Настоятелем Свято-Успенської церкви тоді був священик Д. А. Бржозовський.