Опис колегіуму

Опис  колегіуму

Будинок колегіуму триповерховий, П- подібний у плані, цегляний, отинькований, із підвалом під середнім корпусом, перекритий жерстяним дахом. Планування помешкань коридорне. Широкий П- подібний коридор, розташований по зовнішньому контуру будинку, об’єднує всі приміщення. У внутрішніх кутах будинку розташовані сходові клітки. Коридори перекриті хрестовими склепіннями. Два нижніх поверхи північно-західного фасаду прикрашені аркадою з імпостами й архівольтами, що залишились від колишнього внутрішнього двору школи, побудованої за проектом Бенедикта Моллі. Південно-західний фасад на висоті двох поверхів мав 5 вузьких по 360 см шириною ризалітів із фільонками, карнизом і трикутними фронтонами. Використовувалися вони як туалети і для ведення стрільби в разі потреби. Основні вікна цього фасаду обрамлені штукатурними лиштвами. Лиштви другого і третього поверхів однакові, мають оригінальні півкруги під підвіконною дошкою. Сандрики їх прямокутні, прикрашені замковими каменями. На замкових каменях третього поверху є булави, як і на замкових каменях вікон першого поверху. Завершення сандриків першого поверху сегментне. Інші фасади зараз декору не мають.

Приміщення колишньої бібліотеки було декороване ліпленням у стилі пізнього класицизму.

Стильова приналежність костьолу. Складності з визначенням стилю в архітектурі пояснюється, зокрема, відносно тривалим формуванням її нових форм, складністю та широким асортиментом споруд, а тому різнобічним проявом стилістики: в закономірностях побудови ансамблів, композиції об’ємів, плануванні, формах і їх деталях, фактурах площин, різного роду декорах, застосуванні кольорів тощо. Отже стиль характеризується багатьма ознаками. Кожна зі складових нового стилю зароджується в надрах старого і має власний період життя. Лише деякі складові виникають одночасно. Традиції компоновки об’ємів, планувальних прийомів могли утримуватися віками: швидше змінювався декор, форми архітектурних деталей. Важко дослідити час життя різних стилістичних ознак як у кожній із складових архітектурних об’єктів у масиві пам’яток, такі кожної з ознак у конкретній пам’ятці. Не менш складно домовитись, за якою ознакою і з якого часу починати визначати появу нового стилю як нового явища.

Серед тих, хто писав про Луцький єзуїтський костьол, не було згоди щодо його стильової приналежності. Ранні автори (Т. Стецький — 1876 і 1884. Л. Орда — 1897. М. Луковський -1912) писали, що костьол споруджений у стилі Відродження. А. Войнич (1922) уперше відніс його до стилю бароко. До нього приєднались 3. Ревський (1937), спеціалісти Львівської міжобласної спеціальної науково-реставраційної виробничої майстерні (1970. 1985). М. Орлович (1929), ІО. Дуткевич (1934), Л. Маслов (1939) внесли уточнення в назву стилю: раннє бароко. При цьому Ю. Дуткевич вагався, про що свідчить його зауваження: «хоча в наших умовах більш правильним здавалося б визначення пізнього ренесансу».

Часті пожежі давали привід для внесення істотних змін у початковий образ костьолу. М. Орлович першим звернув увагу на те. що після 1781 р. костьол був перебудований у стилі класицизму. Він відзначив, що інтер’єр, включаючи деталі (орнамент, ліннину, вівтарі), однорідний і витриманий у стилі епохи Станіслава Августа, тобто раннього класицизму (1780 — біля 1800). На думку М. Луковського великий вівтар мав колони тосканського ордера.

Більш докладно провів стилістичний аналіз костьолу 3. Ревський. Форму купола, завершення веж, членування, декор і балкон головного фасаду, фігуру Божої Матері над головним входом і скульптури св. Петра і Павла обабіч входу він відносив до першої половини XVIII ст., коли в Луцьку працював єзуїтський архітектор Павло Гіжицький (1692-1762 pp.). Пластику інтер’єру, включаючи форму пілястр, ліплення гірлянд і вазонів, у цілому 3. Ревський ототожнював зі стилем Людовика XVI (французький варіант назви стилю раннього класицизму, в Польщі цей стиль називався стилем Станіслава Августа). Характерну провінційність проекту — і його виконання 3. Ревський відніс за рахунок того, що автором цієї реставрації міг бути архітектор-аматор єзуїт Юзеф Умінський (1739, помер після 1803 pp.)

Вівтарні скульптури, що ілюструють собою момент переходу від пізнього бароко до класицизму, 3. Ревський відносив до другої половини XVIII ст. Він вважав їх творінням архітектора і художника Андрія Агорна (1703-1772 pp.), що проектував і прикрашав костьол св. Трійці і Архангела Михаїла в Порицьку. В інтер’єрі збереглися елементи декору XVII ст. Це ліпні медальйони на склепіннях середньої нави, ліпний герб єпископа Волуцького, можливо з його поховання, на стіні трансепту. Дві верхні фігури святих на головному фасаді також, на думку 3. Ревського, за формами належать до XVII ст. Входи в бібліотеку і скарбницю обрамовували дерев’яні портали, прикрашені пізньобароковим (середина XVIII ст.) різьбленням. До цього ж періоду належать багато прикрашені різьбленням шафи капітульної бібліотеки. Дерев’яний амвон виконано у формах ампіру. Публікаціями 3. Ревського на довгий час закінчилися стилістичні дослідження архітектури єзуїтського комплексу п Луцьку.

Хочеш купити котедж в селищі. Безліч варіантів тільки тут http://www.vseposelki.ru/catalog/kp/16810.phtml .  Максимально можливий вибір в одному місці. Вдалого вибору і легкого життя Вам.