Огляд публікацій

Огляд  публікацій

Огляд праць робимо переважно в хронологічному порядку, щоб простежити процес накопичення знань про пам’ятки. На відміну від поширеної практики дотримуємося думки; що заслуговують на увагу всі автори, в поле зору яких попав об’єкт нашої розповіді.

Виклад, зроблений попередніми авторами, дає змогу скласти як хроніку досліджень діяльності єзуїтів у Луцьку так і хроніку самої діяльності. Написане за кілька століть не завжди узгоджується між собою. Порівняння фактів, наведених різними авторами, та висловлених ними оцінок результатів діяльності єзуїтів дають змогу виявити наявні протиріччя в їх висловлюваннях і, можливо, встановити вірогідність описуваних подій.

Поява єзуїтів у Луцьку була досить значним явищем і не залишилась непоміченою тогочасними хроністами та істориками. Так, у виданій у 1632 р. праці польського автора Щимона Старовольського зустрічаємо вказівку на місце розташування єзуїтського колегіуму: «… па zamku Luckim, gdzie znajduje sie takzc ksiezy Towarzystwa Jezusowego kolegium dla uczniow» (… на Луцькому замку, де також знаходяться ксьондзи Товариства Ісуса, є колегіум для учнів).

У 1816 р. після 30-річної перерви відвідав Волинь Юліан Нємцсвич. Його вразили руйнування Луцька за короткий час внаслідок пожежі і перебування російських військових шпиталів у найбільших і найкращих спорудах міста — монастирях і кляшторах. На цей час були знищені усі костьоли, крім кафедрального, який після пожежі 1781 р. був перенесений до колишнього єзуїтського.

Спомини О. К. Козерадського (народився 1813р.) стосуються подій 1820-1831 pp.. але вийшли з друку лише в 1962 р. і належать до найдавніших із відомих нині. Він учився в 1820-1831 pp. в школі поруч з кафедральним костьолом. Його опікун, кафедральний канонік і член капітулу, мав апартаменти в кафедральних мурованих будівлях на третьому поверсі. Вони складалися з п’яти покоїв і кухні. Вказані ознаки кафедральної споруди міг мати лише єзуїтський колегіум. Описуючи благочинну діяльність Юзефи Поляновської, О. Козерадський вказав, що свій заклад вона розмістила в наданих їй кафедральним духовенством «так званих по-єзуїтських мурах». Частинами цих закладів були: шпиталь, фабрика штучних квітів, школа для дівчат, тимчасові помешкання.

Відомий письменник, художник і колекціонер Юзеф Ігпаци Крашевський не був у захваті від архітектурного комплексу єзуїтів. Інтер’єр костьолу, на його думку, відповідав смакам Відродження. Це все, що він відмітив з побудованого єзуїтами в спеціальному розділі свого твору про історію та пам’ятки архітектури міста Луцька, вперше виданому в 1840 р. Як стверджував укладач перевидання 1985 р. його праці Станіслав Буркот, Ю. І. Крашевський був закоханий у готику і не сприймав ані ренесансної, ані барокової архітектури.

Досить відомим виданням, де висвітлюється початковий період будівництва костьолу, є книга Міхала Балінського й Тимотеуша Ліпінського «Стародавня Польща». Цитуючи люстрацію Луцька 1765 p., вони писали:« … костьол єзуїтів (фундовані в 1610 р. єпископом Павлом Волуцьким), що примикає до опасання і стін замкових». Звертаємо увагу на важливу деталь: мова тут йде не про дату будівництва і не про його фінансування, а про фінансування ордену. Як побачимо далі, переважна більшість наступних авторів не помітила вказаної особливості наведеної цитати.

Дослідник історії шкіл королівської Польщі та Великого Литовського князівства Юзеф Лукашевич склав коротку історію луцького єзуїтського колегіуму: 3 неї дізнаємося, що луцький (а пізніше — краківський) єпископ Мартин Шишковський направив до Луцька єзуїтів, отримав у капітулу дозвіл на надання їм капітульних маєтків Блоти, Стриюв, Лисець (Bloty, Stiyjow, Lisiec). 6 лютого 1609 p. король Зигмупт III дав новим поселенцям привілей, що дозволяв скупити в нижньому замку багато плаців і будинків для майбутніх колегіуму і костьолу. Привілей звільняв колегіум від підпорядкованості урядовій і міській владі та від державних і місцевих поборів. Коли ділянка, на якій зводили колегіум, виявилася малою, київський каштелян князь Юрій Вишневецький у 1614 р. подарував єзуїтам сусідню кам’яницго з просторим плацом. Потім багато волинських родин допомогали луцькому колегіуму. Наприклад, князі Юрій і Миколай (волинський воєвода) Чарторийські надали колегіуму палац і ділянки в нижньому замку, а також чималу ділянку фунту на садок у передмісті. Королівський ротмістр князь Андрій Четвертинський 1678 р. записав луцькому колегіуму з Черчич 3500 польських злотих, а Войцех Станішевський дарував йому близько 16-13 р. частину якогось свого села поблизу Луцька. Добре забезпечений луцький колегіум утримував вищу школу.

Олексій Перштейн у праці «Луцк й его древности», опублікованій в 1851 p., зазначив, що єзуїтів запросив до Луцька єпископ Павло Волуцький (у 1608-1616 pp. був у Луцьку єпископом), і вони прибули в 1609 р. На доданому О. Перштейном плані міста є позначка «Єзуїтський колегіум, нині кафедра 1609-го», яка стосується, як бачимо, заснування закладу; а не будівництва його приміщень.

Іоахим Лелевель у своїй праці «Польські старожитності» навів явно помилкову дату діяльності Павла Волуцького. Ніби цей наступник Мартина Шишковського, який виділив кошти на луцький єзуїтський колегіум, теж приклався до тої фундації в 1660 р. Часом знищення пожежею приміщень єзуїтів, як і римо-католицької кафедри, Лелевель називає 1793 р.

Додаткові відомості про початковий період перебування єзуїтів у Луцьку з’явились у 1861 р. у першому томі другої частини «Архива Юго-Западной России». З опублікованих у ньому документів 1608 і 1609 pp. можна дізнатись, що «колегіум єзуїтів для навчання діток починає жити», а з документа 1622 р. — про його нормальну діяльність: «дітей своїх при колегіумі в отців єзуїтів з усього воєводства та інших сторін ми маємо».

У1864 р. Тадеуш Стецький виклав зміст привілею польського короля Сигізмунда III, що був виданий єзуїтам у 1609 р. «для закупки ділянок і будинків на майбутній колегіум і костьол». З нього видно, що ці споруди не могли бути закладені раніше 1609 p. Т. Стецький вважав, що єзуїти були запрошені до Луцька тим же єпископом Павлом Волуцьким, а перший їх колегіум був створений 1612 р.

Не всі автори, які писали про костьол єзуїтів, знали, що кафедра була перенесена до нього після пожежі костьолу св. Трійці. Так, на малюнку Луцька з костьолом єзуїтів, виконаному художником Наполеоном Ордою між 1862 і 1876 pp., читаємо: «Kosciol katedralny zalozony przez W. X. Witolda r. 1425 wymurowany nastepnie z ciosu 1640 roku przez biskupa Pawla Wo-luckiego» (Кафедральний костьол, закладений великим князем Вітовтом 1425 p., потім вимурований з каменя 1640 р. єпископом Павлом Волуцьким).