Відтворення образу комплексу монастиря тринітаріїв

Відтворення  образу комплексу монастиря тринітаріїв

Іконографія. На ряд питань, що стосуються первісного образу комплексу тринітаріїв і його структури, дають відповідь древні зображення й обмірні кресленики. Збереглися давні зображення монастиря з костьолом. Одне з них на посмертному портреті фундатора кляштору Павла Майковського. На ньому показано головний південно-західний фасад храму; частину північно-східного, вежечка-сигнатурка над високим дахом. Композиція фасаду тридольна. Центральна частина, що відповідає головній наві, завершувалася високим, опертим на дві півколони або пілястри тосканського або доричного ордеру фронтоном зі скульптурами на його похилих і горизонтальних карнизах. Над прямокутним порталом з імпостним вікном, обрамленим колонками і карнизом. розміщалось велике, рівне за шириною дверному прорізу вікно з півциркульними завершеннями і аркою над ним. Частини закінчувались двоярусними вежечками зі скульптурним завершенням на рівні згаданого вікна. Нижній ярус зв’язаний з карнизом порталу; Зовнішні стіни бічної і середньої нав мали по ряду вікон. Верхні були пів крутлі.

Інше зображення бачимо на іконі св. Ігнатія, написаній до 1776 р. Праворуч від фігури св. Ігнатія видно забудову Верхнього й Окольного замків, ліворуч — комплекс тринітаріїв. Перед комплексом бачимо муровану огорожу. За нею, на деякому віддаленні, двоповерховий, а з боку заплави через падіння рельєфу і значну висоту цокольного поверху триповерховий будинок із чотирикутним подвір’ям усередині.

До віддаленого від глядача рамена кляштору прибудований костьол. Його стіни в два рази вищі стін кляштору. На костьолі добре видно три стрункі вежі. Найвища розташована на даху над центральною частиною храму, дві інші починаються від підстави будинку, формуючи його торцевий північно-східний фасад. їхні стіни піднімаються до гребеня даху центральної нави. Головний фасад, орієнтований в сторону міста, подібний до того, що на портреті Павла Майковського. До відмінностей варто віднести його площинність, відсутність другого ярусу бокових веж, який замінено високими аттиками. Іншими є співвідношення розмірів прорізів і віддаль між ними. Фігури на фронтоні й аттики здаються чужими площинному декору іншої частини головного фасаду.

Два інші збережені зображення комплексу тринітаріїв подібні. Одне з них знаходиться в сакристії костьолу єзуїтів. Це настійний розпис. У тій же кімнаті є розташовані в нішах настінні розписи Домініканського, Кармелітського і Бернардинського костьолів. Вивчення розписів дає змогу визначити період, якому відповідає зображення Тринітарського костьолу і келій.

Малюнок розпису побудований за правилами лінійної перспективи. Па розписі комплекс показано із заходу, з боку входу в монастир. На першому плані видно барочну хвіртку в мурованій огорожі. Хвіртка за композицією вирішена у вигляді фасадутринавовоїбазиліки. Площини розкреповані. прикрашені пілястрами. Над входом, на другому ярусі композиції, у ніші знаходилася скульптура. За традицією це Ян Непомук.

За хвірткою було невеличке подвір’я, зліва розташовувався костьол, справа чотиристовпна цегляна дзвіниця, а навпроти хвіртки — двоповерховий корпус келій.

Судячи з розпису, костьол — тринавова базиліка або однонавова з бічними каплицями. Як і на іконі св. Ігнатія на даху середньої частини головної нави є вежечка-сигнатурка. але нижча й іншого профілю. Південно-західний (головний) фасад фланкований прямокутними в плані вежами. їхня висота без наметового завершення дорівнює висоті бічних нав з дахом, а і іамети досягають карниза головної нави. Карниз бічних нав переходить на вежі, "відсікаючи- їхню верхню частину на рівні даху бічних нав.