Тринітарський монастир

Тринітарський  монастир

Тринітарії — католицький духовний орден братів босих в ім’я св. Трійці, заснований у 1108 р. з мстою збору пожертв для викупу християн, що потрапили в полон до мусульман. Припинив існування в 1794 р. Місія братів була небезпечною й однією з найважчих. Безпосередньо на викуп призначалась третина зібраних коштів. На Україні свою діяльність тринітарії почали зі Львова (1586 р.), а в Луцьку заснувались лише 1717 р.

Історія фундації. Історію фундації луцьких тринітаріїв описано в працях отця Мар’яна (Станіслава Сікорського) «Нуроіп-nema Ordinis Discalceatorum ss. Trinitatis Redemptionis» і анонімного луцького бернардинського ченця «Opis Miasta Lucka і Wor/піа». Фундаторами вони називають брацлавського скарбника Павла Майковського. Він був незнатного роду, бо не згадується в гербовниках XVIII ст., проте разом зі своїм братом виховувався при дворі короля Яна III.

Ось як описується історія життя Павла Майковського в праці: «Року 1729 Вельможний Павло Майковський Скарбник Брацлавський служачи довго у війську Польському за Короля Яна Собеського і будучи в компанії року 1683 під Віднем і в року 1729 під Кам’янцем, де після збору великої здобичі від Турків, умислив при старості звільнитися з війська; і за короля Августа отримав звільнення, котрий, маючи значні скарби і клейноди. вирішив обернути їх на хвалу Богу; їдучи з Поділля до Луцька, а почувши, що Бернардинці не мають ані Кляштору. ані Костьолу мурованого в Луцьку, залишивши свої мандрівні екіпажі, сам провінційно убраний вперед поспішив до Луцька, і вступивши до кляштору дерев’яного просив настоятеля кляштору ксьондза Феліціана Сєкєрського про постій і стіл, запевняючи його, що за це не пожалкують. Але ксьондз настоятель, бачачи особу не почесну і розуміючи, що то пройдисвіт, не прийняв його, а коли той попросив обід, то відповів: "у нас по обіді", наказав принести йому тільки окраєць хліба і кухоль пива. Не прийнятий Бернардинцями, поїхав до ксьондзів Тринітаріїв, які прийняли його і дали йому притулок і стіл, через три дні. коли приїхали Його Екіпажі, відмінив задути і вчинив фундутн для ксьондзів Тринітаріїв і купив на потреби Кляштору Маєтки Яровиці. Вишкова і Сокирич; вимурував для них Костьол і Кляштор і сам аж до смерті мешкав для спокою у кляшторі: однак поки сам жив, переказав Бернардинцям, що ходили з торбами, давати щотижня хлібину і щомісяця бочку пива, ця милостиня і до цього часу підтверджує доброчинність Ксьондзів Тринітаріїв». Автор попередив, що ця історія подасться не за документами, а за переказами. Мабуть, тому вказаний тут 1729 р. є хибним, хоча в цілому вона узгоджується з описом С. Сікорського.

За іншими джерелами Павло Майковський подарував монастирю шість або навіть сім сіл. а також заповів 300 000 злотих. Т. Стецький назвав чотири з поселень: Яровиця, Борохів, Вишков, Ківерці, А. Войнич додав Сокиричі.

Павло Майковський помер 15 червня 1739 р. Поховали його у крипті збудованого ним костьолу. На мармуровій плиті надгробку була епітафія з портретом.

У 18-12 р. уряд забрав у тринітаріїв ириналежні костьолу і ордену маєтки і фундуші, а взамін призначив їм пенсію.