Спогади про кляштор з 1918 р.

Спогади  про кляштор з 1918 р.

Спогади про кляштор з 1918 р. залишив відомий дослідник Н. Н. Абрамович: «до такого рапньо-барокового будинку (окружний суд), приліплено, як і слід було сподіватися, обурливого тамбура, що якось зразу нагадує про наскрізь прокурені чиновничі канцелярії, про понижених брудних сторожів, про розлите чорнило на оббитих цюратою столах …».

Згаданий портрет П. Майковського з коридору кляштору в 1920-х pp. переховувався в капітульній бібліотеці. В кінці 1960-х pp. його довелось рятувати від знищення. Важливу роль у цьому відіграла любов до мистецтва юного лучанина В. Гаврилюка. який разом з товаришами в одному водою кутків покинутого напризволяще підвалу, за грачами, знайшов кілька старовинних картин, в тому числі й цей портрет, і сповістив автора книги як розробника проекту Луцького історико-культурного заповідника. Разом з архітектором Л. Сажаровим ці картини винесли і передали відповідальному секретарю Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Н. Р. Кирилюк.

Місце розташування пам’ятки. Костьол збудували на вододілі розташованого між долиною річки вузького урочища, вздовж дороги, завдяки чому він став домінантою значного простору. Таке розташування зумовило відповідну двополярну об’ємно-просторову композицію. Головним фасадом він був орієнтований на Глушецький міст — виїзд із міського ядра, а пресвітерієм з двома вежами — на під’їзд до нього по суші з східного напрямку від Дубна і Олики.

Зараз територія монастиря тринітаріїв обмежена вулицями Лесі Українки, Медведева і Глушець. Основне видове розкриття пам’ятки здійснюється з боку вул. Лесі Українки, куди звернений головний його фасад, через сквер із пам’ятником С. І. Бойку.

Від вул. Медведева пам’ятка частково відгороджується будинками швейної фабрики. З боку вул. Глушець і з високих місць Луцького історико-культурного заповідника проглядається тильний фасад будинку монастиря, що виділиться серед навколишньої .забудови, хоча огляд пам’ятки з цього боку постійно погіршується через будівництво, що ведеться на колишній заплаві, і дерева, які ростуть. На заплаві перед монастирем бачимо більший тлум і захаращеність, ніж колись бачив Ю. Крашевський. — бараки і лоточки міського ринку, потоки людей і машин. А кілька десятиліть тому з вікон монастиря відкривалась чудова панорама старого міста з замком і шпилями церков і костьолів.

Про більш давню містобудівну ситуацію з численних планів кінця XVIII і XIX ст. На них видно, що від Верхнього замку з південного сходу і південного заходу монастир омивався. із північного заходу проходила дорога — «великий гостинець» — із передмість до міста па острові, а з північного сходу, за вулицею, знаходилася садибна забудова на колишній Святій Горі, де раніше був Прсчистенський монастир.

Як видно зі скарги на тринітаріїв від 22 квітня 1723 p., між Михайлівською церквою і великим гостинцем знаходились чотири приналежних братству плаци. По половині кожного з них намагались привласнити собі тринітарії й огородити муром, тому що при церкві св. Михаїла Архангела було мало місця*.

Прототипи. Серед близьких аналогів зображених на іконах фасадів можна назвати фасадні композиції костьолу Санта-Марія делла Салюте в Венеції, збудованого в 1631 р. послідовником А. Палладіо Бальдассарс Лопдена (Baldassare Londhe-па). Все ж потрібно відмітити, що центральна частина луцького фасаду на іконі св. Ігнатія сприймається більш пласко, а об’ємпо-просторова структура костьолу в цілому не має характерного для школи А. Палладіо наростання об’ємів.

Ще ближчий прототип фасаду знайшов Єжи Ковальчик. Це фасад краківського костьол)’ місіонерів на Страдом’ю, зведеного за проектом архітектора Кацнра Бажанкі в 1719-1728 pp. Подібність обох фасадів та збіг у часі їх будівництва робить імовірним автором луцького костьол)’ цього архітектора.

Головний фасад луцького костьол)’ вплинув на вирішення фасадів костьолів у Маньківцях на східному Поділлі, а луцького пресвітерію з двома вежами — на вирішення костьолу в Єнджейові (Jedrzejow, 1754-1762 pp.) і костьолу єзуїтів у Ярославлі (1760-1762 pp.).

У результаті проведеного дослідження висвітлена історія фундації кляштору, історія його будівництва та основні історичні події, пов’язані з експлуатацією будинків монастиря: описані первісне і сучасне розташування і стан пам’ятки; проведений огляд літератури й іконографії, що стосуються історії й архітектури пам’ятки; складена хронологія подій; висвітлені питання визначення і зміни стильової приналежності будинків: реконструйовані початкове планування й об’ємно-просторова структура архітектурного комплексу. Пам’ятка є одним із яскравих прикладів монастирського будівництва першої половини XVIII ст.