Церква, зведена на честь Різдва Пресвятої Богородиці, -одна з найдавніших на Звенигородщині. Про цю церкву Л. Похилевич записав такі перекази: «В давнєє время, до Руин (друга половина XVII століття), церковь стояла на другом месте в восточной части нынешнего села, где еще недавно стоял крест, и где теперь в дряхлом состоянии стоит берестовое дерево. На этом месте жители, копая погребы, находили гробы покойников, в таком состоянии тления, что надобно назначить много сот лет их погребению. По преданию эта давняя церковь сожжена вместе с селом во время Руин.

Нынешняя церковь во имя Рождества Пресвятыя Богородицы, деревянная, трехкупольная, причислена к 5-му классу; земли имеет 36 десятин; построена в прошлом веке (XVIII столетия), но неизвестно в каком именно году. Около 1800 года поднята на новый фундамент, а в 1844 году другой раз с полной перестройкою».

Є відомості, що церква перебудовувалася до 1848 року.

У 80-х роках XIX століття церква належала до 5-го класу, землі мала 36 десятин. Парафія налічувала 695 чоловіків, 732 жінки. У церковнопарафіяльній школі навчалося 16 учнів.

До Кобиляцької церкви була приписана Покровська церква в селі Павлівці (тепер Тальнівський район), збудована в 1866 році.

Священиком був Ф. Ф. Зелінський.

В. Доманицький згадує про ікони Почаївської Божої Матері, які були в Кобиляцькій церкві. Напис на одній іконі свідчить про час її написання — 1799 рік. Була і пізніша копія цієї ікони.

Ще одна ікона в цій церкві зображувала Різдво Діви Марії. Як відзначав український філолог, історик і фольклорист Василь Доманицький, особливістю цієї ікони було зображення в іконописному сюжеті місцевих побутових умов, характерного українського оточення, побутових предметів.