Володимирський собор
Останні публікації

Повідомлення Ф. Шнарбаховського

Повідомлення  Ф. Шнарбаховського

Оригінальним є повідомлення Ф. Шнарбаховського про те, що Павло Волуцький виніс на своїх плечах 13 кошів землі під час закладання фундаментів колегіуму; а не костьолу.

Серед відомостей про костьол можемо знайти вказівки на його значні перебудови в 20-х pp. XVII ст. Про них писали Т. Стецький («zgruntu» відновлений), М. Орлович (rozsze-rzyli), Elenchus (restaur, e col.), Є. Пашенда (P. Gizycki kierowai budowakosciolu). Сліди значних переробок спостерігаємо при обстеженні споруди. Результати обстежень опубліковані автором цієї книги в 1992 р. Також у працях автора визначались давня топографія місцевості, місто будівна й архітектурна композиції, об’ємно-просторова структура комплексу; висувались гіпотези щодо перебудов костьолу, зроблено опис мистецьких творів, епітафій тощо, висновок про будівництво єзуїтами в 1616-1617 pp. вежі Окольного замку.

Луцький комплекс єзуїтів згадується в літературі, починаючи з перших десятиліть йото заснування. До найдавніших авторів належить Шимон Старовольський, який під час будівництва костьолу вказав на розміщення колегіуму в межах замку. Описувались споруди, мабуть, лише в інвентарних документах. Прикладом таких є матеріали Едукаційної Комісії 1770-х pp. З середини XIX ст. в літературі публікуються мистецькі оцінки споруд. Мабуть, з «Encyklopcdii» S. Orgelbranda починаються оцінки стилю, «Encyklopedii» Nowodworskiego-архітектурно-планувальної структури. Тадеуш Стецький першим поставив питання, яких же результатів у будівництві дочекався перший фундатор. Станіслав Заленський першим опрацював основні принципи будівництва єзуїтських комплексів, а Марія Мушинська-Красновольська віднесла луцький костьол до певного архітектурного типу споруд. Волинський консерватор Юзеф Дуткевич вперше провів порівняння луцького костьолу з іншими в пошуках аналогів. Його наступник Збіп іев Ревський зробив спробу визначити черговість виконання декору костьолу. Він відмітив три етапи: середину XVII ст., діяльність Павла Гіжицького і Юзсфа Умінського. На думку Марії Бриковської, проект фасаду костьолу розробив Бенедикт Моллі, а Павло Гіжицький виконав укріплення опорних стовпів на рівні крипти і замінив декор, який постраждав після пожежі. Вона назвала кілька споріднених з луцьким костьолом храмів. Єжи Пашенда схильний вважати виконавцем переробок на рівні крипти, автором нової форми куполу та пониження даху Бенедикта Моллі. Павлу Гіжицькому він залишив лише часткову зміну декору в костьолі.

Ключовою фігурою в дослідженні луцького комплексує Єжи Пашенда, який ознайомився майже з усіма єзуїтськими архівами, що стосуються Луцька. Без цих архівів багато дослідницьких робіт втрачають необхідну документальну опору.

У Польщі діяльність єзуїтів дозволено з 1564 р., а в 1569 p., році Люблінської унії, вони з’явились у Вільно, де через рік відкрили школу. Місійні поїздки по Волині і Поділлю в 1592 р. здійснює єзуїтський отець Нагай. Літом 1604 р. луцький єпископ Мартин Шишковський (1604-1607 pp.) запропонував заснувати у Луцьку колегіум єзуїтів. Того ж року запрошені отці Зигмунт Обриціус та Миколай Ястковський заснували при кафедральному костьолі місійний дім, який проіснував до 1608 р. 31 липня 1607 р. той же єпископ надав для майбутнього колегіуму села Болота (Biota), Гірське (Ilirskic), Липниця (Lip-аіса), Стрихів (Strychow) та інші маєтності. Наступного, 1608 p., місійний дім реорганізували в колегіум, який діяв до 1773 р. Польський король Сигізмунд III6 лютого 1609 р. надає єзуїтам привілей на закуп плаців і споруд для будівництва нового приміщення колегіуму і костьолу.

Ряд авторів вказували на початок будівництва костьолу в 1610 р. Проте ця дата не підтверджується відомими зараз документами. У 1611 р. був збудований тимчасовий будинок для проживання єзуїтів, але і в 1614 р. все ще відчувалась нестача території для здійснення будівельного задуму і волинські магнати дарують єзуїтам свої плаци і будинки в нижньому замку.

В інвентарі луцького староства від 1616 р. є вказівка на існування вже закладеного костьолу єзуїтів та іншого мурованого будівництва: «Церква Руска велика мурована, де зараз Єзуїти мурують і костьол заклали». Що саме, крім костьолу, вони мурували, потребує з’ясування. Документ з Ватиканського архіву Товариства єзуїтів уточнює відомості про костьол: «6.VII. 1616 єпископ Павло Волуцький урочисто освятив фундаменти нового костьолу». Слід зауважити, що, як правило, в процесі спорудження костьолів відбувалося кілька урочистих освячень кожного з найважливіших етапів будівництва. В даному разі документ не уточнює, чи освячувалось закладання фундаментів, чи вже готові мури для зведення на них стін.

У 1616-1617,1619-1620 pp. нагляд за будівництвом костьолу вів італійський архітектор Якуб Бріано, який, за дослідженням польського історика Єжи Пашенди, був автором проекту костьолу. Анна Алоїза Ходкевичівна з Острога писала в листі від 21 січня 1630 р. до генерала ордену єзуїтів, що фундамента луцького костьолу, виставлені італійським ченцем, не дали тріщин. Цього ченця вона запрошувала для будівництва в Острозі, і їй прислали Якуба Бріано.

Комментарии запрещены.