Володимирський собор
Останні публікації

Початок кінця

Початок  кінця

Одним з кроків по обмеженню діяльності римо-католицької церкви було прийняття державного рішення про зменшення числа штатних кляшторів. які на деякий час мали право на існування, і позаштатних, які цього права позбавлялись. Луцький Бернардинський попав до списку неперспективних. Тут згадується подібна, порівняно недавня, кампанія по ліквідації в УРСР неперспективних хуторів і сіл. «В 1842 году, по Высочайшему утвержденному расписанию, монастырь этот оставлен за штатом и монахи назначены для пополнения штатных монастырей при открытии вакансий». «В число латинских монастырей, кои в губернии Волынской назначены штатными, не вошел ни один Луцкий монастырь, и как монашествующие из монастырей заштатных должны быть определены в монастыри штатные, по мере открывающихся в оных вакансий, то можно надеяться, что монастыри заштатные, при переходе со временем всех монашествующих, когут сами собою упраздниться и тогда не будет, кажется, затруднения, обратить оставленные уже монастыри в церкви православные. Кроме сего представляется еще следующее: но штату. Высочайше утвержденному для Римско-католических Епархиальных Управлений и монастырей, на каждую Епархию назначен один кафедральный собор и таким образом предписано отпускать и содержание. В Волынской же Епархии, теперь два кафедральных собора, один в Житомире, другой в Лупке. Если бы по сношению Вашего Сиятельства с Е Министром Внутренних Дел, можно было кафедральный Луцкий собор, остающийся излишним по штату, упразднить совершенно, то через некоторое время, не было бы. кажется, препятствий, обратить его в Собор Православный».

Для здійснення цього задуму 29 травня 1850 p. помічнику волинського єпархіального архітектора К. Раструханову доручили скласти кошторис на виконання необхідних робіт для надання його Пайсвятішоугу Синоду. Проте «луцкос городни-ческое правление» не давало йому довідкових цін. що викликало затримку з виконанням завдання. У 1852 р. інженером-підполковником Єжиковим підписано Генеральный план части города Лупка с показанием зданий Упраздненных Римско-католических Монастырей, предполагаемых к приспособлению под воинское помещение. Під літерою «А» на ньому позначено «Заштатный Вернардинский Монастырь, предполагаемый к занятию под помещение: Бригадного и Полкового штабов и части нестроевой роты Пехотного полка».

Знайомство з архівними документами, що стосуються Бернардинського кляштору; дало змогу відкрити досі незнайому сторінку в діяльності відомого архітектора Авраама Івановича Мельникова (30.07.1784-01.01.1854 pp.). Історики архітектури знають про те, що для Луцька і деяких інших волинських міст у кіпці 1820-х — на початку 1830-х pp. він запроектував дерев’яні одноповерхові армійські. Проте підпис архітектора Мельникова знаходимо також на приспособление здания заштаті юго Бсрнардиі іского монастыря, для размещения: Бригадного и Полкового Штабов и части Нестроевой роты Пехотного полка, в г: Луцке. На 5-й листах. До складу проекту входять:

«План Пижняго этажа в коем поместятся: Полковой Командир, Адъютант, Квартермейстер. І Іолковая Канцелярия и Писаря; женатыя нижния чины части Нестроевой роты. Цейхгаузы и Швальня». Па цьому ж аркуші міститься: «Разрез по линии ab» і «Фасад по линии cd»;

«План Верхняго этажа в коем поместятся: Бригадный Командир, Адъютант, Казначей, Аудитор, Командир и холостыя нижния чины Нестроевой роты»;

«Строение для кухни с пекарнею и столовой. Разрез по линии ab. Фасад по линии cd. План»;

«Связь для сараев с конюшнями. Разрез по линии cd. Фасад по линии ef. План»;

«Предполагаемое к постройке вновь отхожее место. Разрез по линии ef. Фасад по линии gh. План».

«Строение для кухни с пекарнею и столовой» — це вже відома нам кам’яниця, подарована бернардинцям Агнєшкою Станішевською в середині XVII ст. В ній у XIX ст. містилась пекарня з броваром. «Связь для сараев с конюшнями» — це біскупська стайня і возовня, відомі із згаданих вже раніше документів.

На планах підковоподібної споруди кляштору пропонувались деякі перебудови. У північній його частині — нова сходова клітка, поділ коридорів перегородками, а в них розміщення кухонь, прихожих. На кожному приміщенні вказано його майбутнє призначення. За іншим комплектом креслень, виконаним інженером-підполковником Єжиковим, можемо датувати проект Авраама Мельникова. Проект Єжикова має подібну назву: «По проэкту размещения Бригадного и Полкового Штабов и части Нестроевой роты Пехотного полка в заштатном Монастыре Ордена Бернардинов в Г. Луцке». Підписи вказують, що проект був розглянутий «в общем присутствии Департамента Военных Поселений 2 июня 1852 года». Членам департаменту не сподобалась назва проекту, і вони її покреслили олівцем. Нижче, на місці непоказаного костьолу, вони теж олівцем написали нову загальну назву проекту і конкретну назву даного креслення: «План Всрхняго этажа в косм поместятся: Бригадный Командир, Адъютант, Казначей, Аудитор, Командир и холостыя нижния чины Нестроевой роты». Саме ці текста ми бачимо на проекті Авраама Мельникова. Отже, він врахував зауваження, відмічені на проекті Єжикова. Будівельними пропозиціями обидва проекти не відрізняються, інше лише призначення приміщень. Проте підписи виконавців під креслениками різні. Чіткий рівний підпис 68-річного архітектора свідчить про його добрий фізичний стан.

Комментарии запрещены.