Володимирський собор
Останні публікації

План 1837 р.

План  1837 р.

Певні зміни відбиває план 1837 р. На ньому в спільному дворі з вірменською церквою, напроти неї, показано будинок «кляштор Бонифратов», а вздовж паралельної річці Стир вулиці — споруду «багадельня». У 1854 р. останньої вже не було, проте з’явились інші дрібні споруди. До нас дійшов опис кляштор-них будівель, що залишились після пожежі 1845 p.: «В г. Луцке. Принадлежащие Бонифраторскому монастирю.

а) в нем две комнаты и кухня с сенями длиною 8 сажень, шириною 2 аршина, вышиною 1,5 сажня.

б) Каменный дом об одной комнате с чуланом, кухней и сень-ми длиною 10 сажень, шириною 3 сажня, вышиною 1 сажень 2 аршина.

в) Каменное строение с. погребом; в нем комнат 4, сеней 2, кухня 1, строение имеет каменные своды, в окнах железные решетки, длиною 15 сажней, шириною 3,5 сажня, вышиною 2 сажня 2,5 аршина.

г) Погреб с 6 отделами и ледником.

На всех этих зданиях своды каменные в бывших в г. Луцке пожарах кровли, потолки, полы и вообще все деревянные устройства совершенно истреблены и самые здания к починке или какой перестройке неспособны, потому что материал от времени и пожара сделался негодным по ветхости и разрушению оне ничем не заняты».

Все ж їх планували використати військові, яких у Луцьку було багато. Тадеуш Стецький писав, що військовий шпиталь у кляшторі знищив його «до грунту». В 1852 р. костьол намітили перебудувати під полковий цейхгауз, більший будинок під майстерні і для «ЗО человек мастеровых нижних чинов». На генплані міста 1869 р. на місці кляштору запроектували «городские складочные амбары и пристань».

Збереглися кресленики мурованого двоповерхового будинку з підвалами по вулиці Домініканській (зараз вулиця Драго-манова, 4), що числився в люстрації 1789 р. На них, зокрема, написано: «Нижний этаж занят торговыми лавками, а верхний после пожара находится в разрушенном виде».

Існує розбіжність в датуванні чергової пожежі кляштору боніфратрів. Група авторів називала 1844 p., інша — 1845 р. Олексій Мердер уточнив дату пожежі — 17травня 1845 р. Після кількох перепродаж руїн костьолу (почалися 1858 р.) його розібрали. Матеріал був використаний на ремонт кляшторних приміщень «Вышло пребезобразнос строение, нечто вроде огромной корчмы; в нем и в настоящее время живут несколько еврейских семейств на правах собственников», — писав Орест Левицький на початку 1890-х pp. Про шинок в одному з будинків кляштору писав і Тадеуш Стецький. Цей одноповерховий будинок з товстими стінами показували Адаму Войничу.

Комментарии запрещены.