Володимирський собор
Останні публікації

Передісторія будівництва костьолу

Передісторія  будівництва костьолу

Друга розповідь ревізорів стосується передісторії будівництва костьолу, а також характерних його особливостей: «Za toiu horodneiu Bhidowskoiu weza, kotoruiu buduiui od zemli z fun-damcntu, poczatok Wladyki Luckoho so wsich imeney, a Wladyki Wolodymerskoho z imeney Cerkownych s Horodka, Archimand-ryta Zydyczyriskoho s imeney Cerkownych, a Kniaziey Ostrozeckich z Ostrozca, a Kniazia Biskupa Luckoho z imeney Kostielnych s Wysh-ncwa, s Luczyc, a Wychtoran. Kniaz Biskup Lucki о tuiu robotu po-wedii, iz za to Kosticl Bozy і czotyiy wezy na Kostiet wrobil, a koli Kostiela nie budowai, prosit, powiedaiet, Kniaziey і Panow za lis-tom Hospodarskim, aby iemu dozwolili, murowanuiu wezu na torn hiestcu zbudowali, і Kostiel w stenu, zaymuiuczy wsi horodni, і oni Jeho Milti toho nie dozwolili, і na onczas mowili, iz Kniazia Bisku-powy ludi ne maiut w toi wezy robiti…».

З і іаведеного витягу довідуємося про те, що на костьолі зроблено 4 вежі та що Юрій Хвальчевський мав інші наміри щодо будівництва костьолу і свого вкладу в спорудження Окольного замку. Біскуп пропонував першу вежу від Верхнього замку — Блудовську- вимурувати, а костьол розмістити в стіні замку, замість «усіх» городень. Але він не мав змоги здійснити свій задум.

За розмірами і кількістю городень між вежами встановлюємо можливе місце, де планувалось розташувати костьол — між Перемильською і Пінською вежами.

Вказівка істориків на мурування костьолу св. Трійці з тесаного каменю заслуговує окремої уваги. У Луцьку застосування такого каменю відмічено лише для архітектурних деталей Верхнього замку, королівського палацу і будинку князя-біскупа. Досі не вдавалося з’ясувати, куди ж подівся тесаний камінь з костьолу св. Трійці, якщо він взагалі існував. І от весною 1998 р. на оголених фрагментах фасаду східної частині Монастиря шариток можна було побачити окремі вставлені в Цегляний мур обтесані білі (іноді закопчені) камені.

У стінах сусідніх будинків знаходимо блоки з пісковику, покладів якого немає поблизу Луцька. На одному з будинків, що належав Боніфратському монастирю, по вулиці Драгоманова, 4, у 2002 р. в обрамленні вхідного прорізу можна було побачити камінь з латинським текстом і пізніше добавленою датою 1791 або 1793 р. Схоже, що цей камінь з костьолу св. Трійці.

Наступний опис Луцького замку, виконаний 1552 p., фіксує, в межах Окольного замку «kostel murowany biskupstwa Luckoho», а між Перемильською і Пінською вежами нову споруду: «Podle toie wezy dorn kostclny murowany w stene czetyiy horodni zanial nyzey pisanyie; wzdolz ieho czotyrnatcet sazen». Беручи до уваги тодішні розміри сажня (1,728 м), маємо довжину споруди 14×1,728 = 24,19 м. Звертаємо увагу на те, що городні продовжували існувати. «Дім костьольний мурований» зведено там, де мав стояти костьол за первісним задумом Ю. Хвальчевського.

У цьому ж описі Луцького замку 1545 р. йдеться про будівництво власного дому князя-біскупа, який в частково перебудованому вигляді зберігся і в офіційному списку пам’яток архітектури, що охороняються державою, помилково названий «Будинок Пузин».

Для виконання задуманих робіт ІО. Хвальчевський запросив Лукаша з Прешова (Lukas murator de Aperias). У XVI ст. термін murator (murarius faber) часто був синонімом слова архітектор. Зодчий помер близько 1541 р., не закінчивши замовлення. Відомо, що Лукаш взяв гроші за побудову і оздоблення кількох споруд. Мар’ян Малушинський називає Лукаша італійським архітектором. Факт запрошення цього майстра до Луцька свідчить про архітектурні уподобання біскупа Ю. Хвальчевського і спрямовує на певний напрям пошуку тих зразків, за якими будувався луцький кафедральний костьол. Цими зразками могли бути храми збудовані як в сусідніх землях, так і зведені в самій Італії. Можна стверджувати, що луцькі твори Лукаша повинні були мати чеський аттик, який поширився на Волиньз 1536 р. Можливо, для мурування костьолу обрали саме тесаний камінь, якого в Луцьк)’ та поблизу міста не добувають, тому що це пов’язане з досвідом будівництва Лукаша.

Інвентар Луцького замку 1576 р. називає кафедру «великим мурованим римським костьолом», очевидно порівнюючи його з оточуючими будівлями. Па той час при ньому був цвинтар і напівмурований монастир. Цим монастирем міг бути той, на який виділялись кошти в грудні 1455 р. Можливо, мали на увазі надбудований деревом «дім костьольний мурований». Дерев’яна дзвіниця мала чотири великих дзвони. На костьолі був ненаправлений годинник. Із скарги ксьондзів вікаріїв «костелу головного Луцька» видно, що цвинтар знаходився перед костьольними дверми.

Відновленням кафедральної святині і збагаченням ЇЇ образу займався єпископ Павло Волуцький (1607-1616 pp.), при якому розпочалося ще й грандіозне будівництво костьол)- єзуїтів.

Про характер руйнувань костьолу св. Трійці в 1648-1649 pp. свідчать судові справи на луцьких міщан. Зокрема, одна з таких груп міщан руйнувала костьол, грабувала церковні та богослужбові речі (ікони, посудини, одежу і тому подібне), «и инные образы свегых посекли и попсовали в нивеч и, яко им сам чорт проклятый, од старших их през чары…».

Люстрація староств у Волинському воєводстві 1765 р. вказує на існування при кафедральному костьолі капітулу: «kosciol katedralnyRirhusLatini cum CollegioCanonicorum». Улюстра-ції Волинського воєводства 1789 р. за садибою з плацом луцького хорунжого Гулевича перелічуються: «резиденція для професорів, давніша резиденція для каноніків, аптека пана Жол-товського, що належала до луцької кафедри, колишній єзуїтський колегіум, що [належав] до латинської кафедри».

При визначенні місця розташування кафедрального костьолу відносно костьолу єзуїтів з колегіумом люстрації та інвентарі Луцького замку і староства вживали термін «ех opposite* (напроти). Таке визначення бачимо в документах 1663-1664 рр., 1765 р.

З «Rezolucje komisji Edukacji Narodowej na rapoit Szkoiy Gtownej … 13.IV.1791 r.» дізнаємося про існування на той час руїн костьол)’ св. Трійці. Розвалені стіни затіняли прохід до колегіуму та шкіл, тому громада бажала розібрати решту мурів і вивезти їх.

Комментарии запрещены.