Монастир органічно вписано у неповторний за красою епічний ландшафт, який втішає мальовничою річкою, що вільно розливається луками під зеленими пагорбами. Таких ідилічних краєвидів нині в Україні збереглося дуже мало. Ллє з історичного погляду ця картина дещо оманлива: заглиблюючись в минуле, можна виявити нині приховані чи забуті драматичні пристрасті, що вирували на берегах Сейму протягом XVII століття: «Это благословенное и ныне столь спокойное Посеймье — некогда главный притон самозванцев и гнездо возмутителей, откуда неистовые толпы стремились беспрестанно буйствовать на пепелище отечества», — так стильно висловився про Путивль вже згадуваний нами краєзнавець першої половини XIX століття Д. Деменков.

Мовчанський монастир має надзвичайно складну й заплутану історію. Атрибуція його в цілому та окремих споруд донедавна не була з’ясована. Всі дотеперішні атрибуції, зроблені в XIX та XX століттях, доводиться визнати сумнівними. Досі більшість дослідників датували стіни й башти монастиря початком XVII століття, надбрамну дзвіницю -1700 роком, собор Різдва Богородиці -1630-1636 роками. Вперше ці атрибуції оприлюднив архімандрит монастиря Сосфсн у рукописі «Краткая историческая записка о Путивльском монастыре» 1855 року, а опублікував у своїй праці 1884 року П. Преображенський. Деякі відмінності вніс Ю. Нельговський, котрий датував собор кінцем XVI — початком XVII століть і вважав його не Богородичним, а Фрола і Лавра. Принципово іншу атрибуцію запропонували дослідники монастиря В.Трегубов та В. Вечерський: собор разом із дзвіницею, яка насправді первісно була фортечною надбрамною баштою, разом із мурами та наріжними баштами споруджено в один будівельний період у перші роки XVII століття (1602-1604 роки).

Розглянуті в хронологічній послідовності повідомлення різних історичних джерел, які стосуються Мовчанського монастиря, дозволяють остаточно з’ясувати історію виникнення монастиря та атрибуцію його споруд. У результаті вимальовується такий розвиток подій.

У 1405 році за 20 кілометрів на північний схід від Путивля, поблизу нинішнього села Нова Слобода над болотом Молче на місці об’явлення чудотворної ікони Богородиці виник монастир, який дістав назву Молченського. Головною святинею його була чудотворна ікона Мовчанської Божої Матері, на початку XVII століття перенесена до путивльського монастиря, який і успадкував цю історичну назву.

У 1591 році у Путивльських «писцових книгах» з’являється запис: «В Путивльском уезде от города 20 верст монастырь Молченский. да того ж монастыря на посаде в остроге теплый храм Софии. Премудрости Божией, да собор Пресвятыя Богородицы». Цього таки року монастирський ігумен Пафнутій купив у Путивлі «осадный двор», на якому поставив церкву Фрола і Лавра. Протягом 1592-1593 років наведені відомості повторюються в грамоті московського царя Федора Іоановича, яку було надано ігумену Пафнутію.

Саме в ці роки монастир над болотом Молчс зруйнували татари, тому чепці на чолі з ігуменом Пафнутієм переселяються до Путивля. У 1597 році в документах уперше згадується самостійний Путивльський монастир і його перший ігумен Ілля, котрий скаржився до Москви на надмірні податки, якими обкладено монастир і приписну до нього церкву Фрола і Лавра. У відповідь надійшла жалувана грамота від 5 вересня 1597 року: «И аз Иов, патриарх царствующего града Москвы и всея Руссии, игумена Илию с братьею, и того монастыря

Фроловского попа пожаловал: дани своея церковныя и казенных пошлин икать не велел для того, что тот- монастырь стал вновь, и государевы руги к тому монастырю нейдет, приходу к той церкви немного и монастырская вотчина запустела».

У 1602 році путивльський ігумен Ілля посилає в Москву чолобитну, в якій є такі слова: «Строится де у Путивле Государева Богомолья Рождества Пречистой Богородицы общий монастырь вновь, за посадом, над Крынкою». Це — перша згадка про будівництво Мовчанського монастирязтопографічпою прив’язкою (річка Кринка протікала через Путивль з півночі й сходу від монастиря). У 1603 році московський цар Борис Годунов надав монастирю нові маєтності й подарував коштовну панагію.

18 листопада 1604 року Путивль добровільно здався Лже-дмитрію І, присягнувши йому на вірність як законному московському цареві. Відтоді й до 26 травня 1605 року Мовчанський монастир був резиденцією Самозванця. Його сучасник, свідок тих подій, француз Яків Маржерсту своїх «Записках про Росію» підтверджує наявність в Путивлі мурованої фортеці.

У1605 році внаслідок бойових дій Смутного часу Молчснський монастир над болотом Молче було вщент зруйновано, ченці його полишили напризволяще, а маєтності передано Путивльському Мовчанському монастиреві. З цього року монастир у Путивлі називають «Большим Молчанским Белыя Богородицы».

Мовчанський монастир, збудований протягом 1602-1604 років, мав муровані укріплення. На ті часи в Московії було багато монастирів, що виконували роль оборонних форпостів: Троїце-Сергіївський, Соловецький, Пафнутьєв-Боровський та Кирило-Білозерський. Без них захист державних кордонів і підступів до столиці був просто неможливий. Від звичайних фортець вони відрізнялися лише тим, що залогою їх були ченці. Згідно з урядовим наказом, при появі ворога вони мусили не залишати стін монастиря і відбивати напад.

А якщо  Ви захотіли придбати щось своє з нерухомості в Москві то кращі консультаціі завжди можна отримати тут http://ZagranDom.ru/articles/867.phtml. Хоча ціни і ростут на нерухомість це все одно саме цінне і стабільне що у нас є.