Володимирський собор
Останні публікації

Луцький костьол св. Трійці

Луцький  костьол св. Трійці

Луцький костьол св. Трійці поєднував у собі сакральні й оборонні функції, тобто був храмом-твердинею. Таке поєднання функцій було дуже характерним для історичних періодів, коли існувала небезпека не лише від зовнішніх ворогів, але навіть від сусідських нападів, що були звичним явищем. Більшість цих храмів з часом перебудували, а частину — зруйнували   є підстави вважати, що на Волині в період з середини XV ст., коли почастішали татарські набіги, до половини XVII ст. майже всі храми пристосовувались до оборони. Характерними прикладами крім костьолу св. Трійці є костьол єзуїтів, бійниці якого можна оглядати ще й нині, Братська церква Воздвижения

Чесного і Животворящего Хреста Господня, про оборонні властивості якої довідуємося з архівних документів, синагога, умовою будівництва якої було пристосування до оборони.

Серед волинських храмів-твердинь, що повністю або частково збереглися до наших днів, добре відомими прикладами € церква Іоана Милостивого в селі Малі Загайці (тепер Шумський район Тернопільської області). Троїцька церква в селі Тростянець Ківерцівського район)’ Волинської області, Успенська церква Зимненського монастиря та багато інших.

Суміщення сакральних і оборонних функцій в храмах оборонного типу наочно проявлялось, як правило, зовні. Внутрішні приміщення чітко розподілялись за функціями. Звичайно основні об’єми нижнього ярусу храмів відводились для потреб культу, а приміщення фортифікаційного призначення влаштовували над ними, на перекриттях нав, бабинців, вівтарів. Зовнішні стіни на рівні другого ярусу здебільшого мали два ряди бійниць (для дальнього й ближнього бою). Бійниці влаштовували також у комунікаційних приміщеннях — галереях, коридорах або вежах.

Найближчими аналогами луцького костьолу є церкви-фортеці з вежами на сусідніх з Волинню територіях — у Білорусі і Польщі. Це храми в с. Синковичах Зельвенського району Гродненської області Білорусі, Малому Можейкові Лідського району Гродненської області, Комаї Вітебської області, в місті Супрасль по сусідству з Білоруссю, в 16 км на північний схід від Білостоку.

Усі ці храми, як і луцький, мали башти, які в кожному випадку будувались досить оригінально, хоча й за єдиними принципами. Усі вони, крім церкви в Комаї, зводились раніше луцького костьол)’ св. Трійці і тому могли бути зразками для запозичень при спорудженні останнього. Ясно, що католицький кафедральний костьол не міг мати таких помітних ознак візантійських впливів, як названі церкви, хоча й будувався в середовищі домінування візантійських традицій в архітектурі. Слід сподіватись, що при його спорудженні намагались застосувати найновіші досягнення архітектури католицького світу, особливо Риму та земель північної Італії. Підтвердженням цього є вказівка в описі Луцького замку 1552 р. на покриття королівського палацу «ро wloski*, тобто про проникнення в цей час на Волинь зразків італійського ренесансу.

Який зразок був взятий за основу при спорудженні луцького костьолу св. Трійці, що було запозичено з інших храмів, а що було новацією, можливо, частково з’ясувалося б при ретельних археологічних дослідженнях залишків підмурків костьолу. Його зображення на іконі св. Ігнатія і дослідження біо- локаторами ще не дають підстав для достатньо конкретних висновків.

Згідно з зображенням, план костьолу мав бути видовженим. На малюнку ікони це не базиліка зі значно вищою самостійно освітленою через верхні вікна середньою навою, а зальна споруда, в якій висота всіх пав однакова або середня незначно вища. Проте тут слід враховувати, що костьол перебудовувався, а при перебудовах досить часто базиліки перероблялись на зальні споруди і навпаки. Можна сподіватись, що чотири башти луцького костьолу розміщались на кутах нав подібно до башту Синковичах, Малому Можейкові та Супраслі, хоча до середини XVIII ст. з чотирьох наріжних башт збереглася лише північно-західна. її завершення, як і два інші, веретеноподібні, верхи на гребені двосхилого даху, що розміщались один над нартексом, другий над трансептом, який на той час, як видно, повинен був існувати, слід пов’язувати з відбудовою костьол)’ після пожежі 1724 р. єпископом Станіславом Рупневським. Подібні маківки на церквах можна побачити порівняно недалеко від прикордонного Чопу в Угорщині.

У кафедральному костьолі повинен бути добре розвинутий пресвітерій, де збирався капітул — орган управління і суду на території єпископату.

Як бачимо, без археологічних досліджень немає достатніх підстав для детальної реконструкції плапувально-просторової структури костьолу, проте згадані храми все ж дають певну уяву про те, яким гіпотетично міг бути луцький костьол св. Трійці. Ансамбль будівель єзуїтів. кафедральний костьол святої трійці та святих Петра і Павла

Єзуїти стали наступним після домініканців орденом, що закріпився в Луцьку! Вони перебували в Ньому з 1604 до 1773 р. і звели тут один з найбільших своїх архітектурних комплексів на землях Східної Європи. Польщу єзуїти були допущені 1566 р.

Значна допомога луцьким єзуїтам надавалась з-за меж Волині. Так, краківський єпископ Andrzej Lipski (f 1631 p.) «кормив їх панською рукою в Бресті, Луцьку та інших місцях».

Історико-архітектурний комплекс єзуїтів складається з костьолу святих Петра і Павла та колегіуму, що примикає до костьолу з боку сакристії і пресвітерію. Навпроти головного фасаду костьолу, орієнтованого на північний захід, через вулицю розташована дзвіниця, що належала спочатку кафедральному собору св. Трійці.

Комплекс знаходиться майже в геометричному центрі колишнього острова, на території Окольного замку при вулиці Кафедральній, що веде з колишнього міста до Верхнього замку.

Комментарии запрещены.