Найдавнішу дату, що стосується храму св. Хреста, знаходимо в Тадеуша Отецького, який назвав його церквою. «При облозі Луцького замку Ягайлом, — пише він. — в 1431 р. споминається, що королівський обоз був розташований недалеко від дерев’яної церкви святого Хреста, і що обоз був на долині поза Базиліанами. Можна домислювати, що в ту пору була тут церква святого Хреста». Як відомо, чину святого Василя Великого дотримувались Пречистенський і Василівський монастирі. Звідси, залежно від того, де знаходився автор, під долинами можна розуміти річки Стир та її притоку Сапалаївку.

Мар’ян Малушинський називав храм дерев’яним костьолом, який спалили русини при князюванні Свидригайла. «Костел евстого Крыжа на предместю Луцком» часто згадується в документах початку XVII ст. Поруч з ним у 1616 р. плебанія костьолу св. Якова мала доми і плаци. «На предместю Луцком, тудеж близько костела заложеня святого Крижа, на кгрунте костельном» у 1621 р. відбулася страта спаленням В. Лонського, звинуваченого магістратським судом у святотатстві в православній Братській церкві. Залишене після неї недопалене тіло «псы около того ж костела волочыли». Костьол цей фігурує в скарзі ксьондзів від 29 травня 1634 р. на священиків Братського монастиря про їх напад на студентів єзуїтського колегіуму;

Бернардинський автор «Опису міста Луцька і Волині» (1830-1831 pp.) двічі згадує про цей костьол, пов’язуючи місце його розташування з мурованою фігурою Ісуса і Бернардинським кляштором. «Костьол дерев’яний був на цвинтарі при брамі отців Бернардинців, де тепер мурована фігура Пана Ісуса стоїть, котрий згорів». Потім він розповів історію спорудження фігури, з якої робимо висновок про знаходження фігури саме на місці дерев’яного костьолу.

Вдається встановити місце фігури, а звідси і костьолу св. Хреста. На планах міста є дві позначки, одна з яких повинна бути цим стовпом-каплицею скорботного Христа. На плані 1795 р. на нинішній вулиці Кривий Вал, напроти колишньої Святої гори, бачимо хрестик, яким звичайно відмічали культові споруди. Хрестик знаходиться на огородженій території, ймовірно кладовищі, і не позначає якусь будівлю, як це зроблено на відомих церквах (Братській. Покровській тощо) та костьолах (Єзуїтів, Бригідок, Тринітаріїв та інших). На плані 1807 р. західніше Бернардинського кляштору теж на кромці крутого схилу позначено порівняно невелику круглу споруду, яка відповідає відомим зображенням фігури. Саме там мусив стояти костьол св. Хреста при давньому цвинтарі. Схоже, що до спорудження власного костьолу бернардинці могли використовувати для власних потреб саме цей храм.