Володимирський собор
Останні публікації

Фахівці Львівської міжобласної спеціальної науково-реставраційної виробничої майстерні

Фахівці  Львівської міжобласної спеціальної науково-реставраційної виробничої майстерні

Фахівці Львівської міжобласної спеціальної науково-реставраційної виробничої майстерні у своїх проектах реставрації і пристосування костьолу висловлювали дуже суперечливі стильові оцінки його сучасного стану. Так, вони то пишуть, що в даний час інтер’єр костьолу барочний, а екстер’єр — барочний з елементами класицизму; то визнають, що після 1781 р. «будинок набуває класичного вигляду».

При визначенні стильової приналежності костьолу потрібно враховувати такі обставини. Костьол будувався в період співіснування на території Волині і Польщі двох стильових напрямків. Перша половина XVII ст. була тут одночасно третьою фазою розвитку ренесансу і першою — бароко, тобто раннього бароко. На думку дослідників, автор проекту луцького костьолу Якуб Бріано був пропагандистом нового стилю бароко, що одержав поширення в Італії з 1590 p., звідки прибув архітектор. Можна припустити, що в проект, якщо це був його проект, він повною мірою вніс всі ознаки нового стилю, і тому луцький костьол св. Петра і Павла став першою культовою спорудою, закладеною єзуїтами на Україні в стилі раннього бароко.

Проте потрібно враховувати і ту обставину; що Якуб Бріано вів нагляд тільки за початковим етапом будівництва: закладанням і зведенням фундаментів (1616-1617,1619-1620 pp.), тобто все побудоване при Якубі Бріано міститься під землею. Весь інший час керівництво роботами здійснювалося місцевими зодчими, для яких, можливо, більш звичним був ще стиль, що не відійшов, ренесанс. Звідси випливає, що, навіть якщо задуми Якуба Бріано якоюсь мірою здійснювалися, костьол після завершення будівництва повинен був мати багато рис ренесансної архітектури.

Декоративні мотиви інтер’єру мають класицистичний характер, який набули, ймовірно, під час реконструкції костьолу в 1781-1787 pp.

Сформована об’ємно-просторова структура Луцького костьолу єзуїтів відповідає канонам ренесансної архітектури.

У Луцьку здійснена ідея центрально-купольної споруди на основі грецького хреста, що зародилася в Італії в XV-XVI ст. і втілена Д. Браманте в проекті собору св. Петра в Римі. У більш скромному за масштабами виконанні знаходимо її в костьолі Санта Марія ді Чарігнано, побудованому за проектом учня Міксланджело Галсаццо Алессі (1502-1572 pp.) у Генуї в 1576-1600 pp. та в інших пізніших спорудах. Луцький костьол має з цим костьолом багато заі-альних рис, більше, ніж з костьолом Іль Джезу в Римі — головним костьолом ордену єзуїтів, що служив еталоном для інших храмів ордену; Для нашого костьолу характерні властиві ренесансній архітектурі логіка об’ємно-просторової композиції, раціональність і симетричність плану, застосування простої, характерної для Відродження конструктивної системи (цегляної стіни з коробовими, купольними, хрестовими і зімкнутими склепіннями), відповідність між внутрішньою структурою споруди і зовнішніми об’ємами (за винятком обхідних галерей), відсутність динамічності мас і криволінійності форм (за винятком горизонтальних і вертикальних профілів головного фасаду), тектонічність конструкцій і декору, скульптура має чітко визначене їй місце на площині стіни, вона підпорядкована архітектурі, гармонічна їй.

Комментарии запрещены.