Проте у Волокитиному збереглася одна пам’ятка з числа тих, які входили до складу архітектурного ансамблю маєтку Миклашевських. Це так звані Золоті ворота, що являють собою муровану трипрогонову споруду брами, яка розташована при вході до великого парку і є архітектурним акцентом у забудові села. Парк площею 25 гектарів був заснований у 1829-1830 роках. Вхідна брама до парку була зведена, орієнтовно, в 1857 році.
Споруда вирішена в неоготичній стилістиці. Представляє собою стіну, муровану з цегли й каменю, прорізану трьома стрілчастими арками і фланковану по боках шестигранними баштами. Симетрична структура розчленована натри прясла гранчастими пілонами, завершеними пінаклями із зубцями. Середнє прясло найвище і має найбільшу арку, що слугує для проїзду, бічні прясла понижені. Прясла стіни та башти завершують аркатурний фриз, що нагадує середньовічні замкові машикулі, та декоративні зубці. Стрілчасті арки мають профільовані облямування з рельєфно виділеними замковими каменями. Варках влаштовані полотна брами і хвіртки художнього чавунного литва. Споруда дуже самобутня й унікальна, відображає період захоплення романтизмом в архітектурі.
Мурована церква Св. Миколи у селі Липове стоїть на високому пагорбі в центральній частині села поряд зі школою. Унаслідок втрати бані, незважаючи па розташування у зоні високої композиційної активності, церква не має композиційної ролі містобудівної домінанти.
Церква збудована наприкінці XVIII століття. Первісно була тридільною, з гранчастим вівтарем й однією сферичною банею на циліндричному світловому підбаннику. Вівтар і прямокутного плану бабинець вінчалися декоративними маківками на дахах. На зламі ХІХ-ХХ століть з півночі й півдня вздовж пави й бабинця були прибудовані видовжені бічні притвори, дещо нижчі за основні об’єми, внаслідок чого церква зовні набула вигляду тринавової. Під час цієї перебудови були розтесані півциркульні арки в бічних стінах нави й бабинця. У період між 1930 та 1962 роками була зруйнована баня, натомість над навою зроблено невелику надбудову під двосхилим дахом. У 1962 році церкву закрили для богослужінь, зняли з реєстрації та переобладнали, розмістивши в ній майстерні сільської школи. Згодом тут містився сільський клуб, а з 1991 року будівлю повернули церковній громаді. Тоді ж було здійснено ремонт з частковою реконструкцією.
Зараз, унаслідок втрат і перебудов, церква належить до типу безбаневих, тринавових. У зовнішніх об’ємах добре прочитується первісний тридільний обсяг. Вівтарна апсида зберегла скромний пізньо-бароковий декор: наріжні лопатки й розкріпований на них карниз незначного виносу. Церква має великі аркові вікна без облямувань. Цегляні стіни ззовні й в інтер’єрі потиньковано й побілено.
Вівтар перекрито зімкнутим склепінням, бабинець — зімкнутим склепінням з розпалубками. Над навою збереглася нижня частина циліндричного підбанника з підшитою дерев’яною стелею. На підбаннику частково уціліли олійні мальовання XIX століття. Бічні притвори перекриті плоскими стелями. Ззовні вівтар накритий стрімким наметовим дахом, нава й бабинець — ципцевими дахами, бічні притвори — односхилими дахами.
Миколаївську церкву в Липовому виявлено й обстежено автором у 1990 році, включено до Зводу пам’яток історії та культури України (том «Сумська область»). Проте її досі не поставлено на державний облік і не внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
У селі Яцине мурована однобанева церква Св. Миколи з дзвіницею стоїть на околиці села серед гаю па підвищеному лівому березі р. Клевень. Завдяки активному силуету домінує в ландшафті.
Збудована у 1853 році з використанням «зразкового» (типового) проекту з альбома, створеного видатним російським архітектором Костянтином Андрійовичем Тоном в 1838 році. Цей проект був доопрацьований у будівельній експедиції Курського губернського правління. При цьому були видовжені бічні рамена, вівтарна апсида з циліндричної перетворена на гранчасту, спрощено структуру західного рамена й дзвіниці, дещо змінено декор.
Церква не зазнала перебудов. У повоєнну добу вона була закрита і в 1961 році знята з реєстрації як культова споруда. Тоді було заплановано капітально реконструювати храм, зруйнувавши баню, дзвіницю, частину стін, з пристосуванням споруди під сільський клуб. Ці плани комуністичної влади, на щастя, не були реалізовані, проте храм зазнав часткових руйнувань.