Володимирський собор
Останні публікації

Зображення XIX ст.

Зображення  XIX ст.

Згідно з зображеннями XIX ст. костьол — це восьмистовпна базиліка з трьома поздовжніми, однією поперечною навою, нартексом і криптою. Багато прикрашений уступчастими пілястрами, нішами і фільонками, триярусний головний фасад завершувався атгиковим фронтоном. Середохрестя нав вінчала невелика дерев’яна башта. Вхід до крипти, де зберігатись численні поховання, здійснювався з розташованого перед головним входом цегляного тамбура.

План костьолу ренесансний. Його обрис близький до римського храму Іль Джезу. Згадаймо, що Л. Маслов називав луцький костьол бернардинців типовим єзуїтським костьолом. Для єзуїтів таким був костьол Іль Джезу в Римі. Проте є багато відмінностей плану, вирішення простору, декору, які впливають на різне сприйняття простору цих храмів. По-перше, в луцькому храмі влаштовано нартекс (сіни), що зумовлено холоднішим кліматом. Звідси починається сприйняття інтер’єру. Партскс можна вважати перешкодою на шляху до кінцевої сакральної мети. Різним є поділ внутрішнього простору на нави. У храмі Джезу середня нава ізольованіша від бічних, ніж маємо в Луцьку. Цьому є кілька причин. Бічні аркові прорізи в римському храмі рівні за шириною опорним простінкам, які розкреповані лише пілястрами і, по суті, утворюють стіну, хоч і з прорізами. В луцькому прорізи ширші від опор. Основи опор мають форму хреста, але самі опори центричні завдяки пілястровим уступам, що забезпечує переливання простору середньої нави в бічні. Подібному переливанню в храмі Джезу заважає ще одна обставина: його бічні нави перегороджені декорованими живописом і рельєфами стінками.

По-різному вирішені абсидна частини храмів і ризниці. їх стилістика у Джезу обумовлена вирішенням перекриттів над камерами бічних нав: усі вони сферичні. Ця ж форма створена в ризницях циліндричними стінами і пів циліндричною стіною з конхою в абсиді.

Зовсім різні декори обох храмів. У середній наві храму Джезу він Грунтується на подвійних канелюрованих пілястрах коринфського ордеру, рельєфних площинах стіп, активних скульптурах у вікнах, влаштованих у розпалубках склепіння. Багатим і різним є декор у кожній камері бічних нав, де влаштовані каплиці. Луцький костьол втратив первісний декор, але немає підстав думати, що він мав риси, подібні до римських.

Більше враження схожості викликають фасади обох костьолів. Вони мають однакову кількість композиційних вертикальних осей і горизонтальних ярусів, що відповідають у принципі єдиній тринавній структурі. Відмінність у пропорційній розбивці декору обумовлена кількістю входів до середньої нави. В Іль Джезу їх три, в Луцьку — один. Влаштування бічних входів змусило більше уваги приділити їх вертикальним осям: розширити міжпілястрові площини, декорувати обрамленням двері, активніше декорувати ніші для скульптур. Автор фасаду Делла Порта цілісніше завершив фасад — трикутним фронтовом. а перехід між ярусами — чіткими волютами. В Луцьку ці частини споруди, особливо фронтон, є багатопрофільними.

Підсумки. Зібрані літературні джерела висвітлюють долю дуже помітного в історії архітектури луцького Бернардинського комплексу. Особливої уваги заслуговують архівні матеріали, які стосуються його заснування та перебудови. Вони дають змогу скласти зовсім нову, невідому нинішньому поколінню історію пам’ятки. Зібрані літературні відомості дають уяву про спектр інтересів їх авторів, а порівняльний аналіз цих відомостей — про їх значні неузгодженості.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що архітектурний комплекс, збудований у Луцьку бернардинцями, створювався у руслі передової європейської культури. Він належить до найвизначніших не лише в Україні, а має і європейську значимість.

Бернардинський комплекс у Луцьку належить до численних культових споруд, що в силу історичних подій з часом опинилися в середовищі ворожої їм культури. Наведені архівні та літературні джерела значною мірою розкривають, як ця ворожість відбивалась на фізичному стані споруд, як вона загрожувала їх повному знищенню. Дослідження дають деяку уяву про специфіку використання значної частини культових споруд на Волині, що від 1793-1795 pp. стала західним кордоном Російської імперії. І Ія специфіка обумовлена такими подіями, як зміна державності краю і підтримуваного державою віросповідання, зміна контингенту міського населення внаслідок переміщення в міста армійських полків переважно з далекої периферії Росії, ліквідація розгалуженої мережі католицьких і уніатських монастирів, поступового витіснення справжніх господарів багатьох храмів і монастирів.

Комментарии запрещены.