Єжи Пашенда наводить низку нових архівних відомостей про будівництво костьолу. Серед них — дату першої служби в незакінченій споруді в 1623 p., а також ряд наступних, розповідь про обговорення будівництва куполу, деякі опоряджувальні роботи, характер відомих з архіву робіт у 1720-х pp.
Заслуговують також на увагу відомості про параметри елементів споруди. На жаль, вони стосуються лише великого вівтаря і куполу Вівтар був споруджений у 1636 р. і був заввишки ЗО ліктів або 18 м. Наші підрахунки показують, що такого вівтаря зараз немає в луцькому костьолі. Навряд чи в існуючому під склепінному просторі такий вівтар був би доречним, тому що своєю вершиною перекривав би половину єдиного вікна, що міститься під циліндричним склепінням пресвітерія. Якщо розміри вівтаря вказані правильно, то слід визнати, що простір, принаймні в верхній частині пресвітерія, був організований інакше. Це може стосуватись висоти стіни, яка зараз має разом з карнизом близько 15,3 м, наявності вікна та іншої організації декору. Отже, напрошується висновок, що мова в джерелі йшла не про нинішній вівтар.
У 1636 р. для куполу залишили отвір в склепінні, вагаючись, чи варто його взагалі зводити. Після консультацій у 1637 р. з римським архітектором було вирішено збудувати купол окружністю 70 ліктів (42 м). Отже, його діаметр мав би бути 13,37 м. Такі розміри відповідають існуючому куполу.
Розділ про колегіум менш насичений інформацією. Залишається не з’ясованим, коли почали мурувати колегіум за проектом Бенедикта Моллі. Проте знайдені архівні відомості про різноманітні будівельні роботи все ж відмічають певні етапи в спорудженні дерев’яної й мурованої частин колегіуму, а також господарських будівель. Залишається правильно віднести їх до існуючої споруди та зробити графічну реконструкцію етапів.
У розділі «Пізніші долі» наводяться витяги з опублікованих у 1906 р. матеріалів, підготовлених Державною Едукаційною Комісією в 1770-х pp., та враження єзуїта Яна Собася від відвідин комплексу, опубліковані в 1924 р.
Розділ «Зауваження» є цікавою спробою реконструювати хід будівництва костьолу і частково колегіуму. Як і Марія Бриковська, Єжи Пашенда виходить з того, що будівництво костьолу здійснювалось в цілому за проектом Якуба Бріано. Проте концепція Є. Пашенди має відмінності. Він визнав, що, можливо, Бенедикту Моллі довелось внести зміни в будову купола: відмовитись від підкупольного барабана, сам купол витягнути догори, надавши йому стрілчастого профілю (до речі, стрілчастість — ознака готики), а також зміцнити підкупольні стовпи і зводити в крипті поперечне склепіння під головною навою замість поздовжнього. Павлу Гіжицькому Єжи Пашенда залишив ремонт даху і спорудження нового (нових) вівтаря. На думку дослідника, Якуб Бріано зразу передбачав, що крипта буде служити тимчасовим костьолом, а тому фасади не мінялись.
Автором книги були передані для Є. Пашенди обміри цегли в різних частинах крипти. Гам використовувалась давня цегла, так звана «пальчатка» розміром 28-29x12x8-9 см, і новіша без жолобчатих слідів товщиною всього 5-6 см. Якщо нові склепіння в крипті вимурували при Бенедиктові Моллі, то слід було б визнати, що зміни формату цегли і традицій в її виробництві сталися в процесі будівництва костьолу і саме завдяки Бенедиктові Моллі.
Костьол будували в стилі: Відродження («Епсукіоресііа powszechna…. S. Orgelbranda, 1864: «KncykIopedja koscielna…» Nowodworskiego. 1879: «Podreczna encyklopedya kosciclna». 1911; M. Lukowski. 1912); пізнього ренесансу або раннього бароко (J. Dutkiewicz. 1934: А. Дублянський. 1934): бароко (S. Zaleski. 1901; Е. Chwalenik, 1926; «Przcwodnik po Polsce», 1937; Т. Swiszczowski. 1937); класицизму (M. Orlowicz, 1929).
Як бачимо, події і дати, пов’язані з будівництвом костьолу і колегіуму, тлумачились багатьма авторами надто довільно, через що розбіжність у датуванні початку будівництва костьолу знаходиться в межах 1604 -1616 pp., закінчення будівництва- в межах 1539-1642 pp. Якщо брати до уваги текст «Словника майстрів мистецтва …» про керування Павлом Гіжицьким у 1729-1730 pp. будівництвом костьолу, то інтервал між крайніми датами явно гіпертрофовапий. Ясно, що мова йде і іе про початок будівництва костьолу, а про реконструкцію або відновлення його після пожежі.
Розбіжність у дату ванні початку будівництва колегіуму знаходиться у межах 1610 — після 1646 pp., а його закінчення — в межах 1610-1724 pp.
Стильова оцінка костьолу коливається від ренесансу з елементами готики до класицизму.
Серед численних версій щодо дат спорудження комплексу єзуїтів у Луцьку найбільш достовірними слід визнати дані Я. Поплятека та Є. Пашенди. Вони базуються на копіях архівних документів, зокрема з Римського архіву єзуїтів. Безумовно, мав доступ до архіву єзуїтів у Луцьку О. Левицький. Проте дивує, що його 1616 р. плюс 25 років стосуються колегіуму, а не костьолу. Збіглося датування початку та завершення будівництва костьолу у Л. Орди та Я. Поплятека з Є. Пашсндою. Судячи з обґрунтованості робіт Т. Отецького та його значного просування в дослідженнях, можна зробити висновок, що він широко користувався першоджерелами. Неточними є його відомості про заміну кроков і даху, бо вже в 1774 р. частина даху на костьолі була з мідної бляхи, а крокви і лати були залізними. Незважаючи на документальність відомостей про освячення в 1616 р. фундаментів костьолу, навколо цього факту ще ведуться дискусії.
Наполеон Орда не розрізняв дат будування старої та нової кафедр (як відомо, в 1540 р. велось будівництво кафедри св. Трійці єпископом ІО. Хвальчевським). Навіть Е. Хваленик вважав, що костьол єзуїтів збудували в 1539 p., але спочатку він був дерев’яним. Обидві кафедри не розрізняли С. Лоза і В. Б. Антонович. Цікаво, що В. Б. Антонович вказує на 1616 р. як на дату початку будівництва костьолу.
Деякі автори не розрізняли періодів правління єпископів, тому приписували їм вчинки, яких єпископи не могли зробити. Так, Наполеон Орда і один із авторів «Епсукіорссііа pow-szeclma» S. Orgelbranda вважали, що будівництво костьолу завершилось при Павлові Волуцькому. Іоахим Лелевель. який писав про фундацію того ж Павла Волуцького в 1660 p., мабуть, допустив друкарську помилку.
Неточною є вказівка «Encyklopcdia powszechnaґ» S. Orgelbranda на те, що «після заборони ордену храм був чудово перероблений єпископом Цецишсвським», адже він обійняв луцьку кафедру лише 1797 p. Т. Стецький правління Цецишевського луцькою кафедрою датує з 1793 р.