Володимирський собор
Останні публікації

Стаття про єзуїтські школи на Волині

Стаття про єзуїтські школи на  Волині

Герман Раппапорт, автор статті про єзуїтські школи на Волині, визнаючи, що в 1614 р. вже існувала єзуїтська українська школа, відніс заснування колегіуму з курсом теології і філософії до 1624 р.

Леонід Маслов повторив у 1939 р. відомості М. Орловича про дату будівництва комплексу.

За словами Марії Мушинської-Красновольської. луцький костьол разом з єзуїтським Острозьким (Giacomo Вгіапо) і колегіаторів Олиці (BcnedyktMolli, 1635-1640 pp.) започаткував на Волині тип будівлі, що утримувався аж до кінця епохи бароко. З посиланням на документи з Центрального архіву ордену часом будівництва луцького костьолу вона визначила 1609-1639 pp. Марія Мушинська-Красновольська була другою особою після Тадеуша Маньковського, якій вдалось скористатись фотокопіями Центрального архіву єзуїтів у Римі.

Дані про архітекторів, які проектували луцький архітектурний комплекс єзуїтів, наводить у 1954 р. з посиланням на Т. Маньковського і 3. Рсвського відомий польський біограф Станіслав Лоза. За його даними, «кафедру» в 1725 р. відбудовував Матеуш Осецький і и 1781 p. — Юзеф Умінський. а «костьол єзуїтів» — Якуб Бріано. С. Лоза не розрізняв того, що Матеуш Осецький і Юзеф Умінський відбудовували різні споруди.

Перший — кафедральний костьол св. Трійці (збудований у 1539-1545 pp.), другий — Петропавлівський костьол єзуїтів, гой же самий, до якого причетний Я куб Бріано. Після пожежі 1781 р. стара кафедра не відбудовувалась.

У Списку пам’яток архітектури УРСР, затвердженому в 1963 p., костьол і колегіум (келії) датуються 1610 р.

Дуже коротка характеристика луцького єзуїтського комплексу є в «Історії українського мистецтва» 1968 р. Вона містить опис планувальної структури даного типу споруд: «келії примикали до костьолу, мали внутрішній замкнутий двір і були з’єднані з костьолом переходами».

В «Історії міст і сіл УРСР. Волинська область» не наведено дати прибуття єзуїтів, але повідомляється, що, прибувши до Луцька, вони заснували в ньому монастир, а у 1606-1610 pp. спорудили костьол, що зберігся до наших днів. У1612 р. був відкритий колегіум для підготовки проповідників католицької віри.

Нового якісного рівня набули дослідження будівельно-архітектурної діяльності єзуїтів завдяки зусиллям польських вчених Яна Поплятека, а потім Єжи Пашепди. У своїй спільній книзі «Stownikjezuit6wartyst6w» (1972 р.) вони підтвердили і уточнили дані О. Лсвицького про час закладання костьолу (6 липня 1616 р.) і твердження Станіслава Лози про те, що зроблено це було за проектом Якуба Бріано (або за виправленим ним чужим проектом). Короткий час перебування Я. Бріано в Луцьку (1616-1617, 1619-1620 pp.) дає змогу припустити, що при ньому могли бути зведені лише фундаменти. Будівництво велось біля 20 років. Бенедикт Моллі в 1646 р. креслить проект колегіуму. Автори сповіщають про пожежу костьолу і колегіуму 14 червня 1724 р., що змусило відбудовувати його протягом 1724-1728 pp. Завдяки цій праці стали відомі прізвища деяких інших будівельників та впорядників.

Подальша деталізація діяльності Якуба Бріано в Луцьку та хід будівництва костьолу описані в праці Єжи Пашенди «Біографія архітектора Якуба Бріано». Склепіння костьолу заклали в 1630 і 1636 pp., купол — у 1637 р. Освячення відбулося у

1639 р. За свідченням 1630 р. Анни Алоїзи Ходксвичової. збудовані під наглядом італійця єзуїта фундаменти луцького костьолу не дали тріщин. Схоже, що вона мала на увазі Я. Бріано. Приватно Є. Пашенда повідомив, що обидві вежі костьолу закінчені в 1642 р.

Роботи Я. Поплятека та Є. Пашенди через малу їх доступність не були відомі луцьким історикам, тому в працях останніх продовжувала фігурувати дата будівництва костьолу 1606-1610 pp. Наприклад, автори Яків Євтихієвич Ілляшенко, Олексій Григорович Михайлюк, Роман Назарович Оксенюк вважали, що в ці роки завершилось спорудження костьолу. Тобто основне будівництво велось раніше вказаних дат. Колегіум, на їх думку, відкрився зразу ж після спорудження костьолу.

«Словник майстрів мистецтв польських та іноземних, що працювали в Польщі» в статті про архітектора і художника Павла Гіжицького сповіщає, що в 1725 р. ним виконані поховальні декорації інтер’єру костьолу єзуїтів у Луцьку для Ядвиги Загоровської — волинської кастелянші. а в 1729-1730 pp. Павло Гіжицький керував будівництвом костьолу єзуїтів у Луцьку.

Очевидно, незважаючи на пожежу 1724 p., служба в якомусь з його приміщень проходила, для чого були потрібні декорації. Паралельно йшла відбудова костьолу.

Комментарии запрещены.