Післямова

Післямова

Якщо домініканці в кінці XIV ст. розмістились па освоюваній території острова Луцьк за межами Верхнього та Окольного замків, то вже через чотири десятиліття католицька кафедра змогла придбати ділянку в Окольному замку при його брамі. Цим кроком розпочалося формування зони католицьких закладів вздовж стіни Окольного замку з заміною її сакральними спорудами. Місце їх розташування обумовлювало виконання ними оборонних функцій з відповідним влаштуванням пристроїв для обстрілу оточуючої території. На кафедральному костьолі для цього передбачались чотири вежі і, очевидно, інші пристрої; на костьолі єзуїтів вежі та иапольна стіна мали ряди бійниць; кляштор був примурований до існуючої оборонної мурованої стіни замку; синагога мала пристосований до оборони аттик і прибудовану вежу, подібну до веж Верхнього замку: на кожному зовнішньому куті кляштору кармелітів, імовірно, стояли вежі; Братська церква мала бійниці на бічних і головному фасадах, а також вежу: кляштор бернардинців побудований за концепцією оборонної споруди, її міць доповнювалась влаштуванням навколо неї системи укріплень і військових комунікацій. Є підстави думати, що інші сакральні будівлі цього часу теж мали відповідні засоби для ведення воєнних дій. У цілому збудовані в XVI-XVIII ст. кляштори, костьоли, церкви і синагоги збільшили рівень обороноздатності Луцька і надали їй нові якості.

Споруджені в XVI-XVIII ст. сакральні споруди створили нові функціональні зони в Окольному замку, місті і передмістях.

Габарити нових сакральних комплексів значно перевищували існуючі раніше. їх вертикальні композиції (за винятком синагоги) створили нові композиційні акценти і орієнтири, змінивши у цілому містобудівну композицію і силует міста. В мелеах острова було створено два півкільця домінант, які обрамляли Окольний замок і місто, створюючи зовнішні їх панорами, а в цілому домінанти виявляли природну структуру місцевості, підкреслюючи межі форм її рельєфу та просторово-візуальні властивості.

Основними забудовниками в цей час виступають католицька кафедра та ордени. Значно менші можливості мали православні та євреї. Приблизна пропорція кубатури будівель вказаних общин має відношення 40:1:0,7.

Об’ємно-просторова структура кляшторів відрізнялась оригінальністю рішень. Єзуїти застосовували композицію колегіуму з двох замкнутих (за проектом) дворів і костьолу в їх пазусі; тринітарії — з одного замкнутого двору і прибудованого довгою стороною костьолу: бригітки, домініканці, кармеліти мали прямокутні в плані корпуси кляшторів, до яких прибудовували костьоли. Найоригінальнішою є об’ємно-просторова структура (за проектом і навіть за реалізацією із змінами) кляштору бернардинців: підковоподібний кляштор з костьолом у фокусі його кривизни.

Досить різнорідною була об’ємно-просторова структура костьолів. У єзуїтів — це хрестово-купольний храм на основі грецького хреста з двома вежами при головному фасаді, у бернардинців — це використання композиції римського костьолу Іль Джезу, у домініканців — це тринавовий храм з видовженим заокругленим пресвїтерієм із галереєю, а також вежею наднар-тексом, костьол тринітаріїв мав дві вежі над ризницею і скарбницею, йото бічні нави, очевидно, були не розвинутими.

Православна двокупольна з вежею над бабинцем церква Воздвижения Чесного Хреста виражає комбінацію концепцій тридольного і тринавового храмів. Покровська церква має одну паву.

Оригінальну дев’ятидольну композицію з центральною бімою мала єврейська синагога.

Багатий декор, який з часом втрачався, прикрашав фасади кляшторів.

Не меншою своєрідністю відрізнялись фасади храмів. Вона надавалась наявністю або відсутністю веж, а також їх кількістю, кількістю вертикальних композиційних осей та горизонтальних ярусів, формою фронтонів, наявністю ордерної системи, насиченістю декором.

Якщо в XVI ст. вживання нового архітектурного ренесансного стилю у Луцьку відбулося з незначним запізненням у порівнянні з сусідніми західними країнами, то, на диво, в костьолі єзуїтів таке запізнення є відчутним. В інших костьолах в XVII-XVIII ст. яскравих ознак бароко теж не спостерігаємо, можливо, через втрату цих ознак внаслідок пожеж та свідомого нищення. Найбільшу схильність до консерватизму спостерігаємо в будівлях братства Чесного Хреста.

Серед розглянутих об’єктів не викликає сумнів авторство лише костьолу бернардинців. Цим автором є єзуїт Павло Гі-жицький, що підтверджується рукописом «Opis Miasta Lucka і Wofynia-. Не можна погодитись з тим, що таке ж відношення він мав до підковоподібного кляштору, фундаменти якого, згідно з тим же рукописом, заклали в 1720 р.

Не до кіпця з’ясована роль Якуба Бріано в проектуванні костьолу єзуїтів. У 1618 р. у період між його приїздами до Луцька були зведені напольний мур костьолу, який замінив дерев’яну стіну Окольного замку, і вежа Окольного замку під сучасною назвою «Вежа Чарторийських». До будівництва цієї вежі в якійсь мірі був причетний і Якуб Бріано. Він мав можливість її проектувати і наглядати за будівництвом у 1610-1617 pp.

Будівництво кляштору єзуїтів здійснювалось за проектом 1646 р. архітектора Бенедикта Моллі, але не в повному обсязі, зокрема через труднощі з очікуваним переносом вулиці, що проходить з півночі від комплексу.

До будівництва кафедрального костьолу св. Трійці, здійсненого за ініціативою біскупа Ю. Фальчевського. мав бути причетний Лукаш з Прешова. Авторство проектів інших сакральних споруд Луцька ще чекає встановлення.