Опис костьолу

Опис  костьолу

Опис костьолу знаходимо в інвентарі 1838 p.: «Мурований костьол хрестовою структурою, фронтом на схід, покритий новими ґонтами у 1838 p., зовнішньо потребує термінового ремонту; вівтарів в ньому 7». З опису дізнаємося, що костьол мав верхні і нижні каплиці, хори на мурованих аркадах при фронтових дверях, на них органи на вісім голосів з міхами. Обабіч великого вівтаря з однієї сторони розташована сакристія, а з другої — бібліотека.

Своїми враженнями про костьол поділився Тадеуш Стецький у виданій у 1876 р. праці: «Напроти в’їзду до верхнього замку стирчить велична руїна — костьол і кляштор кармелітів. Просторі кляшторні мури без даху, на костьолі в декотрих місцях він ще зберігся; залишились навіть потріскані склепіння на стінах і готицькій в арках стелі вціліли чудові фрески, незважаючи на дощ, що їх омиває; на карнизах в багатій ліпнині незліченна кількість пташиних гнізд, розкриті гроби стирчать кістьми, котрих не утруднюють собі хоча б прибрати; черепи і людські гомілки валяються в смітті».

Про кляштор дізнаємося з інвентарів 1817-1818 pp. «В тилу мурованого костьолу кляштор на три поверхи колись мав форму скоби, але через обвал у 1824 р. тепер став викінченим в одну лінію», — читаємо запис 1825 р. Порівняння описів кляштору до згаданого обвалу і після показує характер незначних змін у його структурі. Схоже, що кляштор мав центральний вхід. У 1817 р. на першому поверсі з правої сторони знаходилися чотири одинарних келії, а з правої — кухня, комора і вхід до пивниць. У1838 р. вздовж нижнього коридору розташовувались кухня і дві подвійні келії, що використовувались під склад. Про вхід до пивниць та колишню комору вже не згадувалось. На другому поверсі в 1817 р. було чотири одинарних і дві (для провінціала і настоятеля) подвійних келії, трапезна, приміщення для воротаря і «т. п.», а на третьому — шість одинарних і одна подвійна келії. Тобто, на другому і третьому

поверхах келії займали по вісім прогонів. У1838 р. па цих же поверхах містилось три подвійних і десять одинарних келій, тобто кількість прогонів для келій не змінилась, але між ними було менше перегородок. Мабуть, трапезна і приміщення воротаря з допоміжними кімнатами («т. п.») знаходились за межами об’єму цих келій.

Монастир кармелітів відмічений на відомих планах міста з кінця XVIII ст. Зі складеного повітовим землеміром А. Рольке кресленика «Чертежместности Луцкогоупраздненного Кармелитанского Монастыря с землею и строениями к оному Монастырю принадлежащими. Составлен 1 января 1852 года» дізнаємося про обриси монастирської земельної ділянки.

Кількість споруд на ній та їх конфігурацію. Головний об’єм з костьолом і кляштором знаходився поблизу вулиці, за паралельним річці парканом був город і дві господарські споруди. В згаданому раніше інвентарі 1838 р. про це писалось: «При кляшторі до річки Стир знаходився овочевий город, а на дворі різні господарчі будинки, теж значно зношені».

У червні того ж 1852 р. військовим інженером полковником Єжиковим було складено «Генеральный План Общаго расположения зданий Упраздненного Кармелитскаго Монастыря в г. Луцке». З нього видно, що костьол разом з кляштором були пристосовані для розміщення стройової роти піхотного полку, і була потреба в спорудженні дерев’яних «отхожего места» і огорожі від монастиря до Стиру. Обриси кляштору на вказаних креслениках мають відмінності. У землеміра А. Рольке вони більш розгалужені і детальніші. Єжиков вже не показав прибудови до монастиря при сакристії (можливо сіней) і значної частини північного його рамена. Можна думати, що їх за півроку встигли розібрати.

З допомогою масштабної лінійки можна визначити розміри комплексу костьолу з келіями. Вони становлять по поздовжній осі костьолу 19 сажнів (40,6 м), а поперек по рамену келій -25 сажнів (53,5 м). Ширина костьолу по трансепту  13 сажнів (27,8 м).

Надзвичайно важливою для відтворення об’ємно-просторової структури комплексу і його архітектурних деталей є фотографія, з якої було зроблено розпис на стінах костьолу єзуїтів. На ній костьол вже без даху і склепінь, а кляштор без половини висоти другого поверху. Все ж добре видно об’ємно-просторову структуру костьолу і частково збережений декор головного фасаду. Костьол тринавовий з трансептом, з виступаючою в плані сакристією чи бібліотекою. Головний фасад двох’ярусний. Перший ярус, що за висотою відповідає бічним навам, має трикутний фронтон і тієї ж висоти парапет по всій довжині фасаду. Другий ярус увінчаний бароковим аттиком. Площина фасаду складає враження пластичної завдяки помірно виступаючим пілястрам, карнизам, використанню ніш, білокам’яному обрамленню головного входу. Вертикальна композиція площин між пілястрами підкреслювалась підвіконними та над портальними фігурними обрамленнями. В фільонках, можливо, містились посвячення.