Володимирський собор
Останні публікації

Костьоли святого якова

Костьоли  святого якова

З аналізу літературних та архівних джерел, що розглядались при дослідженні історії церкви св. Якова, робимо висновок про існування в Луцьку католицького храму, присвяченого св. Апостолу Якову. Виявляється, що їх було навіть два.

8 січня 1581 р. польський король Стефан Баторій підтверджує та повторює витяг тексту грамоти Сигізмунда Августа від 1545 p., якою наділяє луцький парафіяльний костьол св. Якуба та його ректора земельними угіддями та встановлює їх межі.

В Описі Луцького замку 1552 р. знаходимо вказівку на існування крім церкви також костьолу св. Якова. У «капопука ta-mosznoho Cwiatoho Jakowa» на утриманні було 23 сажні доброї будови оборонного паркану навколо міста, що складало 1/12 його частину. Вклад каноніка був четвертим за значимістю. Його не можна було б здійснити при недіючій церкві, про яку йде мова в цьому ж документі. З нього видно, що костьол знаходився за межами Верхнього та Окольного замків, які були детально описані ревізорами.

Костьол за привілеєм 1616 р. мав «плебанські доми в місті і на передмістях, і поблизу св. Хреста, і плаци, як заселені, так і пусті, що лежать на передмісті за Глушцем і біля св. Хреста».

На плебанії костьол)- в 1582 p. був цвинтар і помешкання коморників. Ксьондз Мартин Іздебський, плебан костьолу св. апостола Якова, згадується в документах 1621 і 1634 pp., а ксьондз Петро Гулевич, канонік луцький, плебан костьолу св. Якова, — 1708 р.

До костьолу належав грунт поблизу Бернардинського монастиря. Можливо, його мали на увазі в згаданому раніше привілеї 1616р. Через провину в смерті людей, що сталася на цьому грунті 5 травня 1646 p., канонік і пробощ костьолу ксьондз Мацей Поплавський за рішенням суду 1646 р. спорудив кам’яний стовп з фігурою скорботного Христа.

Як видно із скарги ксьондза Мацея Поплавського від 30.06.1649 р. про розорення луцького костьолу св. Якова, в 1648 р. в Луцьку було завершено будівництво нового костьолу з такою назвою. Наведемо уривки скарги: «…року 1648, під час козацкое ребелии и хлопское сваволи, … же протсс-танс сумпт великий, а праве всю субстанцию свою на збудоване и змуроване, тудеж охендозство пристойное костела Божого заложеня святого Якуба, в месте Луцку будучого, ло-жывши, важыл, яко чуйный и дбалый пастор своее овчарни, и хотечи тот же костел во всем до конца ку чти ку хвале Бо-жой виставити, веле речей, до будынку того костела належа-чых, накупил». Боючись наступу козаків, ксьондз «позакопы-вал и поховал» закуплене до костьолу начиння. «Якож мено-ваный дяк из своими коагдерентами, … до менованого костела пришедши, шукал, копал по всем костеле, цмынтару и плебаниеи, навет и под дахом костелным, которие все речи вышменоваг и охендозство, зналезшы и повыкопывавши, любо были субтелные, побрали и, до монастыра (Братського — Б. К.) их мил. занесши, в руки … отцу Василови Кирыло-вичови искусникови оддали и тые дерева розными часы повозили; а не контенчуючые тым оголоченем и спустошенем и забраием костела Божого и плебаниеи протестанта, на болілий жал и знисченье оного, под тот же час козацкое ребсл-лии и хлопских бунтов, …».

З люстрації Луцького староства 1663-1664 pp. дізнаємося про розпланування вулиць поруч з плебанією костьолу Цвинтар св. Апостола Якова відділявся від міського ринку грунтом Анни Лахновичової та вулицею, що вела до перевозу через рукав Стиру Старець. По сусідству з протилежного від перевозу боку була вірменська церква.

Аналіз люстрації міста Луцька 1789 р. свідчить про те, що усі попередні автори помилялись, коли писали, що боніфратри перебрались на нове місце, до костьолу св. Якова, після пожежі 1793 р. За чотири роки до вказаної пожежі в люстрації було вміщено запис: «Костьол С. Якова від кафедри Луцької Боніфратрам відданий». При костьолі були «шпиталь святого Якова» і «кляштор В. В. отців Боніфратрів». Поруч з ними вже на той час існувала юрисдикція луцьких ксьондзів боніфратрів з сімома садибами. На створення такого осередку потрібен був певний час.

На фіксаційних планах Луцька, починаючи з 1795 (найдавніший) до 1862 pp. включно, у вказаному місці, між Вірменською і Братською церквами, показано костьол, що належав тоді боніфратрам. План 1807 р. подає його докладну конфігурацію. Споруда була розташована за орієнтацією схід-захід. її основа подібна до хреста, мала витягнутий пресвітерій і порівняно велику прибудову з півночі. Мабуть, це найдавніший обрис плану костьол)’. План міста зйомки 1862 р. подає таку ж конфігурацію костьолу. Вона ще збережена на проектному плані міста 1864-1865 pp. Костьолу нема на затвердженому царем Олександром II2 травня 1869 р. плані міста Луцька.

Руїни костьолу можна побачити на панорамах Луцька середини XIX ст. Па відомому рисунку О. Лещинського це паралелепіпед з двома трикутними фронтонами на торцях споруди, що не має даху. Слідів прибудов не помітно.

Найповніша графічна інформація про костьол міститься на обмірних креслениках, що зберігаються в РДВІА Цедводільний храм завдовжки 29,75 м з прямокутною навою (16,6×12,5 м), що мала по два вікна на бічних фасадах, і значно вужчим (7,2 м) витягнутим вздовж осі пресвітерієм (теж на два вікна) з апсидою. До папи з півдня прибудовані прямокутні сіни, а з півночі — заокруглена каплиця. З півночі до пресвітерію примикає сакристія завширшки 4,62 м. Споруда вже не мала даху, але над вужчими стінами нави ще зберігались два фронтони. Стіни нави були оздоблені ренесансним ордерним декором. Російські військові інженери пропонували розмістити в будинку полковий цейхгауз. Для цього нава мала бути знижена до висоти пресвітерію. а її вікна розміщатись на рівні його вікон.

У тому ж комплекті креслеників знаходиться «Чертсжъ местности упраздненного Лункого Бонифратского монастыря, съ землями и стросніями кь оному монастырю принадлежащими. Составлен!. 1 января 1852-го года», який, очевидно, датує і обмірні кресленики костьолу.

У жовтні 1972 р. на колишній ділянці Боніфратрського монастиря, між будинками № б і № 10 вул. Калініна під час будівництва житлового будинку на глибині 2-3 м від поверхні землі знайшли до 10 поховань головами на схід, вилаштуваних у рядок вздовж вулиці. Котлован до материкового грунту не дійшов.

План костьолу св. Якова був надісланий автором (Б. К.) відомому знавцеві давньоруської архітектури ленінградському археологу М. Малсвській, яка займалась вивченням архітектури Волині. Вона зробила спроби виявити в ньому давньоруське ядро. В обох гіпотетичних варіантах залишались «очень большие и странные пристройки», що робило замір мало ймовірним. Навіть назва храму, на її думку, була швидше католицького походження.

Таким чином, наявні архівні джерела свідчать, що в Луцьку існувало на менше трьох храмів під назвою св. Якова, які належали православним і католикам. Церква св. Якова та її руїни за документами простежуються протягом 1449-1(307 pp. Вона знаходилась поблизу Свинюської вежі Окольного замку. Костьол св. Якова засвідчений документами з 1545 р. Новий костьол був збудований 1648 р. і розібраний у 1860-х pp. Передали його боніфратрам не після пожежі 1793 p., а до 1789 p., можливо, за кілька років до цієї дати. Знаходився він на міській території в її північно-західній частині. Архівні джерела також дають уявлення про його архітектуру.

Комментарии запрещены.