Колегіум в Луцьку

Колегіум  в Луцьку

«Колегіум в Луцьку, в волинському воєводстві луцької єпархії, фундує єпископ Мартин Шишковський. 1604-1609», — так називається 108-й параграф праці. Тут, зокрема, повідомляється про початки освоєння волинської землі єзуїтами при єпископові Маційовському (Macicjowski, 1587-1600 pp.), який в поїздках по єпархії брав з собою ярославських і львівських єзуїтів, зокрема. Нагая (Nahaj) і Гербста (Herbcst), а також використовував їх для служби на кафедрі. Нагай свої поїздки по Поділлю і Волині розпочав у 1592 р.

Мартина Шишковського, зразу ж після висвяти (9 травня 1604 р.) на луцького єпископа, став супроводжувати єзуїт Петро Фабриціус. Єпископ сподівався за допомогою єзуїтів збільшити штат капланів (священиків). Влітку 1604 р. ним було запропоновано заснувати у Луцьку колегіум єзуїтів. Для підготовки задуму запросили отців Зигмунта Обріціуса і Миколая Ясковського, яких поселили в єпископському палаці і віддали їм одну з каплиць кафедрального костьолу і амвон, а потім вівтар в паві кафедри з боку Євангелія. Для початку вони заклали дім, який 1608 р. був перетворений у колегіум. Його ректором став отець Зигмунт Обріціус, а проповідниками і сповідальниками отці Єнджей Канський і Миколай Ястковський.

У1606 р. в Янові над Бутом єпископ Мартин Шишковський виставив фундаційний акт на колегіум. До нього відійшли села з парафії в Кобрині (Болота, Гірське, Липниця, Стрихів) з вівтарем св. Аніж в кобринському костьолі, десятина з кобринського староства, 20 мішків борошна щорічно, млин, дві корчми, плебанська рілля під містом, десятина з вилову риби. У відповідь єзуїти мали відкрити у Луцьку школу з курсом теології, бути проповідниками на кафедрі, а в Кобрині заснувати місійний осередок і керувати парафією. Польський король Зигмунт III затвердив цей документ привілеєм від 6 лютого 1609 p.. звільнивши колегіум від міських та крайових податків. Генерал ордену Аквавіва прийняв і затвердив фундацію луцького колегіуму в 1608 p., а папа Павло V — своїм бреве лише 23 січня 1618 р. Єпископ Павло Волуцький надав єпархіальній семінарії, що була під опікою єзуїтів, парафію в Лосіцах (Losicach) у 20 милях від Луцька. Для більшої зручності в управлінні маєтністю вона була замінена єзуїтами на села Лище і Німецьке та щорічний прибуток з села Торчин в розмірі 6000 злотих. Окремо на купівлю вілли для колегіуму і семінарії від єпископа з капітулом було даровано теж 6000 злотих. За 5000 злотих єзуїти купили село Бохин (Bochyn). Подарунки надходили також від окремих осіб. Наприклад, у 1643 р. Войцех Станішсвський подарував частину села, 1678 р. князь Андрій (Jcdrzej) Четвертинський з прибутку села Черче записав 3500 злотих, 1715 р. колегіум отримав дотацію на суму ЗО 000 польських злотих від Катерини Олізарової з Загоровських, 1762 р. ректор Олександр Карчевський купив маєтність Медвежа на Поліссі за 120 000 злотих.

На будівництво костьолу з сіл Скупил і Билин щорічно призначалось по 6000 злотих, а згодом весь дохід з них за 5 років.

У Луцьку єзуїти отримали в дарунок будинок з плацом при дзвіниці.

Привілеєм від 6 лютого 1609 р. Зигмунт III дозволив закупку іїлацівв «дольномузамку» під будівництво колегіуму: Враховуючи різну релігійну приналежність їх власників, купівля часом здійснювалась через і іідставі її к осіб. І Іривернугий до католицизму в 1595 р. отцем Нагаєм київський каштелян Юрій Вишневсцький подарував єзуїтам у 1614 р. свою кам’яницю з просторим двором. Його прикладу наслідував князь Юрій Чарторийський. Його брат (а не син, як в «Slowniku …») Микола дарував значний земельний грунт у передмісті під садок для колегіуму.

Колегіум і костьол зводились одночасно протягом ЗО років. Наріжний камінь святині освятив єпископ Волуцький 1610р. «Наслідуючи приклад Костянтина, він сам на власних плечах під час будівництва фундаментів виніс 12 кошів землі на честь 12 апостолів». Освятив костьол луцький єпископ 6’нджсй Гембицький 1640 р.

Згідно з бреве папи Павла V від 23 січня 1618 р. колегіум почав будувати єпископ Мартин Шишковський.

Навчання в єзуїтських школах було безплатне, що сприяло залученню до них дітей різних верств населення. Єзуїтські школи в Луцьку були започатковані в будинку при дзвіниці, де 1608 р. діяли два граматичні класи. У 1611 р. колегіум отримав монополію на навчання. 31611 р. у школі почали викладати риторику, в 1614 відкрито руську школу sloonicae linguae з викладанням читання, писання і рахунку. Вища школа у Луцьку діяла в разі потреби: курси філософії в 1636-1638 pp. і в 1691 p.. математики і фізики в 1692-1695 pp. і з 1753 p.. етики з 1762 p., теології в 1766-1773 pp. У перші десятиліття кількість учнів сягала 150, а потім — до 400. На час «морового повітря», наприклад, у 1618 і 1639 pp. школи закривались. Вони також були закриті разом з колегіумом під час Північної війни в 1702-1708 pp.

У 1640 р. в колегіумі мешкало ЗО єзуїтів, в 1770 — 45, а в останні роки — 57.3 них 7 професорів теології і філософії, 2 професори риторики і поетики, 3 магістри. 27 кліриків філософів.

Шкільна молодь брала участь у більшості урочистостей з пагоди приїзду королівських осіб, єпископів, похоронних обрядів тощо. Вона виголошувала промови і влаштовувала театральні вистави. Гаку виставу влаштували, коли «цар Москви» королевич Владислав IV в травні 1617р. направлявся завойовувати столицю Росії.