Володимирський собор
Останні публікації

Київський костьол пресвятої Діви Марії (перша половина XIII ст.)

Київський костьол пресвятої Діви Марії (перша половина XIII ст.)

Перший київський католицький храм міг бути заснований домініканцями в третьому десятилітті XIII ст., але існував лише до 1240 р.. — часу нашестя Батия. Вже 1246 р. францисканець Плано Карпіні, папський посол до монгол і татар", проїздом відвідавши Київ того року, в своїх записах не згадує ні про католицький костьол у Києві, ні проте, що він там був. ні про київську католицьку громаду чи про місію домініканців та Яцека.

Спроба визначити архітектурні стилістичні основи давньоруського костьолу Пресвятої Діви Марії у Києві є справою надто складною через відсутність будь-яких даних щодо його форм. Ми можемо лише зіставити західну та східну храмобудівні моделі того часу і запропонувати, яким цей храм міг бути. Зауважимо, що і православний тогочасний досвід київського храмобудування відомий нам з гіпотетичних інваріантних реконструкцій, але підстави їм надають, принаймні, топографічна локалізація місцезнаходження конкретної пам’ятки і відповідно можливість археологічних її розвідок. А от костьол Пресвятої Діви Марії не згадується ні в працях з історії давньоруської архітектури, ні в археологічних картах-реконструкціях давнього Києва. І обумовлено це неусталеністю даних щодо його місцезнаходження.

З середини XIX — кінця XX ст. дослідники історії Києва і католицько-руських взаємин були впевнені, що у першій половині XIII ст. костьол існував або під Києвом (у Вишгороді). або на околиці міста (біля Лядських воріт, за ними). Варіант можливості розташування костьолу в «Лядській слободі» розглядався нами вище: «лядина- не має змістовного зв’язку з «ляшським- (польським, католицьким) етносом. Щодо «вишгородської адреси», вона пов’язана з судженнями, що побутували в Києві в XVI-XVII ст. Спробуємо їх навести.

Найбільшу зацікавленість стосовно місця спорудження «Яцекового костьолу» мали католицькі київські діячі XVI-XVII ст.. і вона була тим більшою, що території, які «попадали під підозру» як «Яцскові», зараховувались до католицьких володінь як спадкові’. Отже, католики XVI-XVII ст. докладали значних зусиль для встановлення місцезнаходження домініканського костьолу XIII ст. Подорожній монах у кінці XVI ст. зазначає сталу на той час думку, що костьол Яцека знаходився в місці, «яке тепер далеко залишилось за містом. Його ще тепер можна бачити — мурований, але цілком спустошений». За кількадесятилітьдомініканці вочевидь змінили свою думку: їх пріор П. Розвидовський зазначав, що «конвент Іокінфа (Яцека) заснований спочатку над Дніпром з храмом в ім’я Пресвятої Богородиці. По спустошенні цього конвенту домініканці поселились під Замком… із попереднього костьолу Іокінфа брали каміння на будівництво нового і зібрали багато кровельного свинцю». Але ні в першому, ні в другому з наведених фрагментів немає прямих свідчень про місцезнаходження костьолу.

Тому як доповнення до цих відомостей істориками XIX ст. були віднайдені свідчення щодо спорудження католиками своїх нових костьолів із матеріалів зруйнованих храмів давньоруської доби: з нотаток П. Алеппського (у 1656 р. він зазначав, що кафедральний католицький костьол збудовано з розореного Борисоглібського храму в Борисполі) та клопотання В. Ясинського (в 90-х pp. XVII ст. він вказував на спорудження домініканського костьолу з каміння Борисоглібського храму у Вишгороді). Саме завдяки останньому зауваженню в історичних працях утвердилась думка про побудову Яцеком костьолу у Вишгороді. — як бачимо, підстав для цього немає жодних: П. Алеппський і В. Ясинський взагалі пишуть про руйнування католиками православних храмів, а не про використання будівельних матеріалів з решток костьолу. Зауважимо також, що П. Розвидовський, неодноразово згадуючи в своїх записах Вишгород як межу домініканських володінь в першій половині XVII ст., жодного разу не вказує на це містечко як на місцезнаходження Яцекового костьолу.

Вищенаведені свідчення М. Грунсвсрга можуть стосуватись як Виївгорода («місце, що далеко залишилось за містом»), вишгородської, колосальної, як на давньоруські часи, православно базиліки — храму Бориса і Гліба. так і Десятинної церкви Успіння Пресвятої Богородиці «на київському

Вишгороді» (порівняймо тезу В. Ляскоропсмсого про два «київські» Виїнгороди — київське Верхнє місто. дитинець на Старокиївській горі та м. Вишгород. розташоване далеко за Києвом). Зауважимо, що така інтерпретація більш вірогідна, вона має певні підтвердження. У забутовці храму, відкритого і атрибутованого археологом Г. Івакіним як католицький кафедральний костьол XVII ст., була знайдена капітель з Десятинної церкви. Згадаємо, що саме в цій церкві, як зазначалось пище, мали зберігатись мощі Папи Климента, і відтак саме туди, в приділ «храму Пресвятої Богородиці», могли бути допущені католики для проведення богослужінь. Це припущення підтверджує тотожність православної Десятинної церкви Успіння Пресвятої Богородиці і «Яцекового» костьолу Пресвятої Діви Марії, а це означає, що окремого католицького храму в Києві, можливо, і не існувало.

Отже, чи існував взагалі київський костьол XIII ст.? Прямих свідчень про його спорудження немає, за виключенням писаного в середині XIV ст. життєпису Яцска Одровонджа. де твердиться про заснування ним («прийняття у володіння») у Києві католицького костьолу Пресвятої Діви Марії. В життєписі домініканця вміщено кілька рядків про перебування його в місті, прийняття ним під опіку монастиря, заснування храму і школи при ньому. Певну проблему складає питання, коли саме він відвідав Київ. Історична традиція приурочує цю подію (чи не через «Володимирові грамоти»?) до часу княжіння Володимира Рюриковича. Відтак узвичаєними варіантами перебування Яцека в місті є 1222-1224 pp., 1228 p.

іншу інформацію містять папські булли 30-х pp. XIII ст. Буллою від 12 травня 1232 р. Григорій IV доручає пріору польської провінції і двом братам-проповідникам відправитись па Русь (наголосимо, що Київ тут не названий), де за твердженням Гнезденського архієпископа багато латинських церков знаходяться «без пастиря» і є заявленою відмова виявляти покірність папському престолу. За судженням М. Дашкевича булла ніби вимагає з’ясування стану справ, засвідчує, що католицької ієрархії на руських землях власне не існує. Булла 1233 р. згадує вже про перебуваючих у руських землях, підвладних польській провінції, домініканців (зауважимо, що і в цьому документі нема свідчень про існування костьолу в Києві). Домініканці, як і перед тим Гнезденський архієпископ, просять вжити заходів проти розпусти місцевих монахів і світських кліриків. За словами домініканців, «ці духовні особи були такими лише за ім’ям: вони залишали монастирі і загалом постійне місце проживання і блукали, але вершили священнодію і багатьох вводили в оману своєю зовнішністю». Папою було доручено домініканцям подбати «продуті в землях Русі й інших невірних». Відтак М. Дашкевич наголошує, що папські булли ігнорують діяльність у Києві Яцека: мова йде про негативні настрої в середовищі київських латинян і ніби вперше доручається виправлення недоліків домініканцями, серед яких Яцек знову не названий.

Комментарии запрещены.