Церкву муровано з червоної цегли на цементному розчині, всередині потиньковано. Щипцеві дахи по дерев’яних кроквах укриті покрівельною сталлю. Бані позолочено.
Церква як архітектурна пам’ятка була виявлена й обстежена автором цієї книжки у 1986 році, включена до Зводу пам’яток історії та культури України (том «Сумська область»), проте досі не поставлена на державний облік і не внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Церква Успіння Богородиці у селі Вощинине мурована, однобанева. Вона стоїть у центрі невеликого села на високому березі струмка. Відіграє роль архітектурної домінанти в забудові й ландшафті.
Церква збудована протягом 1864-1866 років й освячена 22 грудня 1866 року, як свідчить напис, що зберігся па хорах. Протягом XX століття зазнала незначних перебудов і втрат, проте загалом зберегла автентичні архітектурні форми й декор.
За архітектурним типом належить до тринавових чотири-стовпних однобаневих храмів. При цьому не може бути зарахована до хрещато-баневого типу, оскільки коробові склепіння, що перекривають прилеглі до середохрестя відтинки середньої нави й трансепта, мають осі, перпендикулярні щодо осей нави й трансепта. Церква має неординарне вирішення середохрестя й світлової бані: па середохресті чотири пілони, з’єднані півциркульними підпружними арками, за допомогою трикутних сферичних пандативів несуть зрізану сферу, на якій стоїть восьмивіконний циліндричний підбанник, увінчаний сферичним куполом. Незвичайно вирішений і вівтар храму: він тридільний, з широкою гранчастою середньою частиною, перекритою п’ятилотковим зімкнутим склепінням, та прилеглими обабіч екседрами. Квадратові в плані приміщення по кутах центрального об’єму храму перекриті хрестовими склепіннями. З заходу прилягає вузький тридільний нартекс, перекритий коробовим склепінням, над яким влаштовано хори. Сходи на них влаштовано в північній камері нартекса.
Зовнішні об’єми й форми церкви традиційні для «російсько-візантійської» стилістики другої половини XIX століття: фасадні площини розчленовані на окремі прясла вузенькими пілястрами на п’єдесталах, з позакомарним завершенням кожного прясла. Закомари килеподібної форми з тонким профілюванням. Віконні й дверні отвори мають витягнуті пропорції й аркові перемички. Вікна другого ярусу круглої форми.
Баня зараз покрита конічним дахом (первісне шоломовидне покриття втрачено). Об’єм вівтаря дещо нижчий, ніж об’єм самого храму, й має окремий дах. Загалом, силует і образ храму статичний і досить монументальний.
Церква мурована з місцевої червоної цегли не дуже доброго випалу на вапняно-піщаному розчині, зовні й усередині потинькована. Фасади побілені. В інтер’єрі добре зберігся комплекс олійних мальовань кінця XIX століття: орнаментальні композиції неовізантійської стилістики, що підкреслюють основі іі архітектурні членування інтер’єру (пілони, підпружні арки, карнизи, папдативи, підбанне кільце), а також окремі композиції з постатями Богородиці, святих (у т. ч. Святої Рівноапостольної княгині
Ольги) в аркових облямуваннях. На пандативах містяться погрудні зображення євангелістів у круглих медальйонах. За стилістикою ці мальоваиня близькі до ранніх церковних розписів видатного російського художника М. Нестерова (1862-1942), творчість котрого тісно пов’язана з Україною та Сумщиною. Іконостас храму історико-мистецького інтересу не становить.
Загалом Успенська церква у с. Вощипинс є характерним провінційним зразком храмів «російсько-візантійського» стилю в річищі історизму останньої третини XIX століття. її виявлено й досліджено автором цієї книги в 1990 році, після чого включено до Зводу пам’яток історії та культури України (том «Сумська область»). Проте її досі не поставлено на державний облік і не внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Церква Св. Миколи у селі Кочерги стоїть на прузі високого правого берега р. Есмані й дуже добре візуально сприймається як із простору заплави, так і на плато. Церква мурована, одно-банева, з дзвіницею. До заплави звернена південним фасадом. З огляду на розташування у зоні найвищої композиційної активності та виразний силует відіграє роль архітектурної домінанти як у забудові села, так і в довколишньому ландшафті.