Церква хрещата, п’ятидільна. До підкупольного квадрату прилягають короткі бічні рамена прямокутного плану, перекриті коробовими склепіннями. Гранчастий вівтар перекрито зімкнутим склепінням. До видовженого західного рамена, перекритого коробовим склепінням, прилягає четверик дзвіниці. Структура підкупольного простору цілком традиційна: півциркульні підпружні арки, що спираються на кутові пілони, за допомогою сферичних трикутних пандативів несуть циліндричний світловий підбанник зі сферичною банею. Композиція будівлі урівноважена й побудована на взаємодії глибинно-осьового та центрично-висотного принципів розвитку простору.

У зовнішніх об’ємах домінує масивний циліндр підбанника з великою шоломоподібною банею. Дзвіниця вища, ніж баня, триярусна: два нижні четверики й горішній восьмерик, що має аркові отвори дзвонів за сторонами світу та килеподібні кокошники. Вінчає дзвіницю високе шатро.

Архітектурні форми й декор пам’ятки витримані в дусі нео-російського стилю авторської версії К. Тона, проте з деякими провінційними модифікаціями. Причілки бічних рамен вінчаються пологими трикутними щипцями. Головним елементом композиції цих причілків є монументальні портали, в яких арковий дверний отвір фланковано півколонками й облямовано широким подвійним архівольтом з килеподібним завершенням. Гіпертрофований розмір порталів депіо применшує загальну масштабність будівлі. Наріжники акцентовані фільончастими та рустованими пілястрами. Під усіма карнизами проходять горизонтальні смуги ширинок. Підбанник розчленований півколонами та арковими вікнами без облямувань. Найхарактернішою деталлю є так звані «тоновські»налични-ки вікон вівтаря, західного рамена і першого ярусу дзвіниці. Ці наличники відтворюють характерний для московської архітектури другої половини XVII століття мотив: арковий віконний отвір облямований профільованим гуртом, фланкований капелюрованими пілястрами, що несуть сандрик у вигляді розірваного фронтончика. Під вікном проходить горизонтальний гурт, стіна під ним декорована нішами.

Миколаївська церква у с. Яцине — одна з ранніх пам’яток неоросійського стилю на Сумщині, єдиний уцілілий тут храм, збудований за типовим проектом великого архітектора К. Тона. Пам’ятка виявлена, досліджена та атрибутована автором цієї книги в 1990 році, включена до Зводу пам’яток історії та культури України (том «Сумська область») і з 1992 року є пам’яткою архітектури й місто будування місцевого значення з охоронним № 303-См.