Володимирський собор
Останні публікації

Північно-західна кругла башта

Північно-західна кругла башта

Наріжна північно-західна кругла башта, що збереглася частково, має діаметр б метрів при товщині стіни 132 сантиметри. Вона мурована з червоної цегли дещо іншого розміру (29×16-17,5×7-8 сантиметрів) на вапняно-піщаному розчині. У цьому муруванні (і тільки в цій башті) трапляються цегляні блоки розміром 30x16x15 сантиметрів. Ця башта має підвал. Вона зберігалася майже в первісному вигляді (з поясом машикулів і стрільниць верхнього бою) аж до 1876 року, коли при перебудові її завершення, а саме — пояс машикулів і бійниць, а також дах розібрали, а башту надбудували восьмериком дзвінички з восьмигранною банею цибулястого обрису.

Ми знаємо також про те, що у монастирі були й потужніші башти, оскільки в джерелах XIX століття трапляються згадки про циліндричні башти зі стінами завтовшки близько 2 сажнів (4,28 метра). Проте рештки таких башт поки що не віднайдені.

Аналізуючи збережені залишки мурованих фортифікацій Мовчанського монастиря, ми дійшли висновку про їхню значну стилістичну спорідненість з провінційним оборонним будівництвом Московського царства 1550-1602 років. Найближчими аналогами тут є первісні мури Троїце-Сергієвого монастиря під Москвою середини XVI століття (до надбудови їх, яка була здійснена у середині XVII століття), башти Пафнутьєв-Боровського монастиря під Калугою (кінець XVI століття, майстер, імовірно, Федір Конь) та Смоленський кремль (1595-1602 роки, майстер Федір Конь). Впадає в око подібність структури й декору Георгіївсько-Знаменської надбрамної башти Пафнутьєв-Боровського монастиря і надбрамної башти Мовчанського монастиря при різкій відмінності пропорційного ладу обох пам’яток. Це може свідчити як про роботу тут і там одних і тих же майстрів, так і про втілення в цих будівлях того специфічного, спільного для всіх споруд певної епохи, «духу часу», який накладає свій відбиток на всі артефакти доби.

Монастирська трапезна міститься на північ від дзвіниці. Це чотирикутний у плані одноповерховий корпус зальної структури, надбудований у першій половині XIX століття над казематами, прилеглими до стародавнього фортечного муру з наріжною круглою баштою. На західній стіні трапезної під час реставраційних робіт у 1980-х роках була виявлена бійничка, пізніше замурована. Це свідчить про те, що і ця стіна трапезної є решткою оборонного муру 1602-1604 років. При реконструкції трапезної в 1876 році над баштою було зведено одноярусну дзвіницю у вигляді восьмерика, увінчаного гранчастою банею. Грані дзвіниці з арковими отворами оформлені пілястрами, нішами, архівольтами. Північний фасад трапезної має лише вікна з лучковими перемичками та зубчастий карниз. Звернений у двір південний фасад трапезної має розвиненіший карниз, тягнуті наличники вікон та хвилястого обрису аттик.

На південній стіні трапезної реставраційними дослідженнями зафіксовано три будівельні періоди. Спершу фасад членували широкі пілястри, які згодом були збиті. Віконні отвори з лучковими перемичками мали інше розташування, ніж тепер. Упродовж 1876 року ці вікна отримали півциркульні перемички. Наприкінці XIX — на початку XX століть старі вікна були замуровані, натомість пробиті нові й зроблено фасадний декор, схожий на декор настоятельського корпусу.

Підмурки трапезної, відповідно до традицій XVI-XVII століть, складені з каменю-плитняку. Стіни трапезної муровані на вапняно-піщаному розчині з цегли трьох різних форматів, що є свідченням різночасовості проведення трьох етапів будівельних робіт. Стіни потиньковані й побілені. Перекриття плоскі, балкові. Вальмовий дах по дерев’яних кроквах укритий покрівельною сталлю.

Тепла церква Різдва Іоана Предтечі замикає з півночі монастирське подвір’я. Чоловим південним фасадом вона звернена до собору. Церква була збудована в 1866-1869 роках за проектом, затвердженим у Петербурзі в 186.5 році. Це був однобаневий хрестово-купольний храм у формах офіційного так званого русько-візантійського стилю. Цей храм поставлено як на підмурку па монастирському оборонному мурі з казематами 1602-1604 років. Цей мур і каземати й зараз добре видно у підвалі церкви. Під час будівництва нової церкви був зруйнований старий напіврозвалений однойменний мурований храм, побудований у 1602-1604 роках.

Церква складається з тринавового шестистовпного головного об’єму з напівкруглим вівтарем, тридільного иартексу та поніженого західного об’єму. Рамена об’ємного хреста з банею підвищені, решта об’ємів — понижені, чим досягається загальний пірамідальний характер композиції. Перекриття — циліндричні та хрестові склепіння. В декоруванні фасадів застосовано аркові вікна з архівольтами, неовізантійські колонки з кубічними базами й капітелями, зубчасті карнизи.

Комментарии запрещены.