Володимирський собор
Останні публікації

Миколаївська церква

Миколаївська церква

Миколаївська церква, які характеризується гармонійними пропорціями та виразною пірамідальною композицією об’ємів, належить до кращих зразків культового будівництва Волині середини XVTII ст. Ім’я автора проекту храму встановити досі не вдалося, але з певністю можна твердити, що він був майстром високого класу.

До південного фасаду храму прилягає збудований у XVIII ст. двоповерховий мурований корпус келій П-подібної форми в плані. Корпус келій і храм утворюють замкнене прямокутне внутрішнє подвір’я, характерне для католицьких монастирів правобережної України XVII-XVIII ст.

У XIX ст., коли Городком володіла родина графів Естергазі, південна частина келій скасованого монастиря зазнала значних перебудов і була перетворена на палац. На першому поверсі обабіч просторого вестибюля, поділеного колонами на дві частини, створено анфіладу парадних приміщень. В архітектурі корпусу келій з’явилися деталі, що надали йому вигляду класицистичної будівлі.

Південний фасад корпусу келій акцентований чотириколонним портиком, який об’єднує обидва поверхи будівлі. Портик завершується трикутним фронтоном, фасади — розвиненим карнизом.

До складу первісного ансамблю Миколаївського монастиря входила дерев’яна дзвіниця, збудована в 1772 р. Вона стояла на захід від Миколаївської церкви, на значній відстані від неї. Це була двоярусна будівля, завершена бароковою банею з декоративною, маківкою. У верхній частині чотирьох граней бані під час ремонту дзвіниці в 1883 р. з’явилися мініатюрні лікарні.

Серед культових будівель XVIII ст. окремо стоїть Покровська церква в с. Піддубці, що неподалік Луцька. Цю гарну, велику за об’ємом будівлю видно здалеку, з автотраси Луцьк — Рівне. Покровська церква — унікальна пізньобарокова споруда, збудована в 1745 р.. Вона відзначається незвичайно складними планом та композицією об’ємів: круглий у плані храм пронизує просторовий хрест з однаковими прямокутними раменами, перекритими хрещатими склепіннями.

Торець кожного з рамен увінчують дві триярусні вежі. їх нижні яруси — в плані квадратні, два верхні — восьмигранні.

Східне рамено продовжене на схід прямокутним у плані, одноповерховим приміщенням апсиди.

Над середохрестям підноситься великий восьмигранний верх, який спирається на масивні пілони, переріз яких має надзвичайно складну форму. Ного увінчує барокова баня з декоративним ліхтариком. Разом зі значно меншими банями на восьми бічних вежах вона утворює мальовничий, майже казковий силует.

Ззовні храм відзначається рясною пластикою: вежі оздоблені лопатками, розкріпованими на карнизах; торці просторового хреста завершені фронтонами з декоративними маківками; вікна мають ліпне профільоване обрамлення з "вушками".

Урочистість інтер’єру підкреслена висотним розкриттям об’єму, складно-профільованими карнизами пілонів і вертикальними смутами орнаментального живопису.

Наприкінці XVIII ст. створено групу храмів, яка складається лише з двох пам’яток, збудованих одночасно — в 1777 p.. можливо, одними й тими самими майстрами. Це Михайлівська церква в с. Кисилин та Івано-Богословська церква в с. Штунь. Особливістю цих храмів є незвичайні, оригінальні планова та об’ємно-просторова структури, які відрізняють їх від основних типів культових споруд на Волині.

У плані обидві будівлі прямокутні. В інтер’єрі масивні пристінні пілони, на які спираються попружні арки, ділять об’єми на чотири (с. Кисилин) та на три (с. Штунь) частини. Глибокі ніші, утворені пілонами, перекриті циліндричними склепіннями; в об’ємі вони утворюють своєрідні низькі бічні нави. Над перетином центральної нави й трансепта, чітко виділеного в об’ємі, підноситься масивний четверик із заломами, форми яких запозичені, напевно, з дерев’яного культового будівництва. Четверик закінчується бароковим верхом. Якщо в Михайлівській церкві він невисокий, то в Івано-Богословській двоярусний розвинений верх (четверик на четверику), увінчаний чотиригранною бароковою банею, домінує в композиції об’ємів і створює виразний пірамідальний силует.

Обидва храми належать до самобутніх творів волинської архітектурної школи і відзначаються тим. що в їх об’ємно-просторовій структурі поєднано принципи базилікальної та централ систем.

На просторій ділянці центральної частини с. Хотин (Рівненщина), засадженій старими липами та модринами, стоїть мурована церква Зачаття св. Анни, збудована в 1769 р. на кошти поміщика Лнтонія Богуша та парафіян. Ця споруда належить до групи центричних, хрещатих у плані одноверхих храмів. Центральний об’єм будівлі — нава — у плані прямокутник, витягнутий по осі південь-північ. За рахунок зрізаних граней утворено восьмигранник, що перекривається восьмигранним зімкненим склепінням, розчленованим вісьмома гуртами та увінчаним цегляним ліхтариком з мініатюрними віконечками.

Комментарии запрещены.