Легенда щодо київських чудес Яцека 1240 р. така: святий молився під час облоги у храмі до Пресвятої Діви, і статуя Пречистої у відповідь попросила не залишати її. святиню, на поталу татарам. Тоді Іокінф. несучи статую в одній руці, а Найсвятіші дари в іншій, вийшов із храму і перейшов Дніпро «як по тверді». (Куди? На той берег, де отаборились татари?) Надалі ця статуя (за М. Закрсвським і М. Захарченком) до середини XIX ст. експонувалась у Львівському домініканському

КОСТЬОЛІ (львівські видання XIX- початку XX ст. вказують на київське походження статуї, але безвідносно до Яцека — вона нібито була вивезена ще 1113 р. у Галич, а згодом у Львів). Зауважимо, що певний час врятованими Яцеком вважались статуї в костьолах Кракова і Перемишля (нині визнано їх дату-ваня XIX ст.). Щодо чудесності переходу Яцека. К. Іванпцькпй слушно зазначав, що під час облопі — в грудні — по заледенілому Дніпру перейти можна і досить легко. Проте, що перехід цей стався не на Дніпрі, а на Віслі стверджує А. Стороженко.

Сюжет про чудесне врятування статуї і священика – «чудо Яцека» — пригадує В. Ляскоронський. зауважуючи, що він мав стосуватись київської Десятинної церкви, останнього прихистку киян, де перед боєм правилась служба, і де руїни, як оповідає легенда, відгородили священика (у православній традиції православного) з Найсвятішими дарами від загалу храму, пеленою закриваючи і ховаючи його. Подібний сюжет відомий з епосу XV-XVI ст.. і досить цікаво, що він був Переписаний» на київську адресу з константинопольської, де мала місце руйнація Софії турками за подібних обставин. Гак міфологічно переплелись події в Константинополі. Києві. Вишгороді мазовецькому па Віслі та Вишгороді київському на Дніпрі, доля священиків православних і монахів католицьких. Думаємо, оскільки час появи даного сюжету, його побутування у Києві збігається з активізацією домініканців по канонізації Яцека і створенню легенди стосовно його київської діяльності — католиками був запозичений відомий у Києві того часу сюжет про спасіння православного священика.

Можливою видається і альтернативна версія: для проведення богослужінь Яцек у 20-х pp. XIII ст. міг бути допущеним у Десятинну церкву Пресвятої Вогороднці. в прибудову з мощами Папи Климента. З цього храму домініканців видворяють 1233 р. Тоді папська охоронна грамота голові київського латинського купецтва Ульріху є спрямованою на захист католиків у місті того ж 1233 р. Повернувшись до міста, католики, безсумнівно, з загалом киян під час навали татар рятувались у Десятинній церкві. Очевидно, саме тому в XVII ст. домініканці вважали, що використовують для новобудов матеріал з руїн «Яцекового храму». який на той час знаходився за містом (тобто за межами Подолу і Замкової гори), був величним, мурованим, але зовсім спустошеним. Якщо київський археолог Г. Івакін не помилився, і в фундаментах католицького храму початку XVII ст. знайдено капітель дійсно саме з Десятинної церкви, то це є підтвердженням наведеного варіанту розвитку подій.

Отже, на нашу думку, якщо католики все ж мали свій окремий храм у Києві, спорудити його могли лише у 20-х pp. XIII ст. польські домініканці, можливо, за участю Яцека, і проіснувати пін міг до 1240 р. У 1246 р. францисканець Плано Карпіні костьол у Києві вже не застав. У 1252 р. -руська місія» навряд чи вважала потрібним засновувати храм у збезлюднілому місті (близько 200 дворів), яке жоден з руських князів не бажав мати своїм.

Імовірне місце розташування костьолу — Поділ або Старо-київська гора княжого міста. При аналізі його можливої стилістики слід враховувати і міські, і домініканські орденські, і польські діоцезальні традиції тогочасного храмобудування.

У польській архітектурі перші готичні храми постали наприкінці XIII ст.. і лише визначніших містах. Традиційними для 20-40-х pp. XIII ст. були романські форми. Прикметно, що романський стиль, який виник у часи формально єдиного християнського світу, є таким, що і в архітектурі має окремі ознаки стильової загальнохристиянської єдності. Риси романського стилю вбачаються деякими істориками в окремих храмах Києва. Чернігова, північної Русі (Смоленська. Псковська школи), в грузинській та вірменській архітектурі, коли просторова композиція, ієрархія об’ємів і пропорційний ряд подібні до романських базилік Європи. Показовою в цьому відношенні є і «Вишгородеька базиліка» (Борнео-глібський храм XI-XII ст. у вищезгаданому Межнгірському Вишгороді поблизу Києва). З досліджень М. Каргера (281 вона постає шестистовпним. з поздовжнім спрямуванням внутрішнього простору, тринавовим храмом. Ця структура с більш характерною для європейської, ніж для руської традиції. Така архітектурна пам’ятка засвідчувала б активну комунікацію та інтеграцію Русі в загальноєвропейський процес, якби не була занадто рідкісним, винятковим прикладом у давній київській архітектурі. І Іринагідно зауважимо, що таке вирішення Борисоглібського храму не є аргументом, ЩО саме він є «Яцековим костьолом»: цей храм відомий з літописів як місце важливих політичних процесів за участю православних князів, сумнівно що місцем зборів вони б обрали не православну святиню.