Праця Володимира була епохальною в житті українського народу, за що князя цього й названо Великим. Це справді був великий реформатор свого часу, який міцною рукою своєю повів Україну на Захід і прищепив їй західну культуру. Християнство ширилося з Заходу на Схід поволі, але рішуче, не маючи для себе фізичних перепон; до нас воно прийшло найпізніше, бо ми були найдальше на Схід; так само, наприклад, пізніше ширилася з Європи величезна культурна сила -друкарство.
Співши християнином, Володимир, як каже наш літопис, зовсім змінив своє житія і став ревним Християнином, але він залишався щедрим та веселим, щотижня справляв собі гулянки. «По вся недели. -каже літописець, — устави на дворе в гридьнице мир творити й приходити боляром. и гридем, и соцьким, и десятьским. и нарочитым мужем при князи и без князя; бываше множество от мяс. от скота и от зверины, бяше бо изобилью от всего». До хворих та бідних Володимир став надзвичайно милостивим; про це літописець оповідає: -Повеле всякому нищему и убогому приходити на двор княж и взимали всякую потребу — питье и яденье н от скотьниць (казни) кунами (грішми). Устрой же и се. рек. яко "немощин и больнии не могут до-лести двора моего", повеле пристроити кола (вози) и складаше хлебы, мяса, рыбьы, овощь разноличный, мед в бчелках, а в другых квас, возити по городу, впрашающим: кде больний и нищь. не могы ходити? тем раздаваху на потребу». Звичайно, це вже перебільшення, як перебільшенням було в літописця й нагромадження найрізніших великих гріхів на Володимира — літописцеві, духівнику з виховання, хотілося за всяк)’ ціпу показати, як християнство змінило князя-язичника.
Охрестивши киян. Володимир зараз же закладає й школи в себе — він набирає дітей («нарочитые чади») своїх бояр та ліпших горожан і наказує їх учити; цим Володимир поклав у нас початок шкільної справи, бо хотів мати в своїй державі освічених робітників. Думати, що це він так готував майбутніх священиків, не можна, бо дія цього не потрібно було забирати дітей боярських та й взагалі дітей, бо ж з них довго довелося б чекати священиків. Але. певне. Володимир таки закладав якісь школи для підготовки священиків, бо їх йому потрібно було багато. Необхідні книжки як для церков, так і дня шкіл діставали з Болгарії.
Зараз же по охрещенні киян Володимир почав ставити в Києві величну церкву — це була єдина на той час камінна церква, — яку й закінчив 996 р. Це була Успенська церква, відома в нас під назвою Десятинної, бо Володимир дав на неї десятину прибутків. Церква ця стала символом перемоги християнства над старою вірою — її поставлено на тому горбі, де до того стояв ідол Перуна.
По охрещенні (в 987 р.) Володимир жив іще 28 років і помер 15 липня 1015 p., проживши десь 55 чи 56 років. Поховали князя в Десятинній церкві, поруч з гробом жінки його Аини. що померла в 1011. Пізніше князя Володимира зараховано, за його величезне діло, до числа святих. Але коли саме сталася канонізація Володимира, точно не знаємо — певне, десь по 1240 р. Щедрі та шумні гулянки Володимирові довго жили в пам’яті народній, і вони були причиною такої пізньої його канонізації; в літопису князя Володимира названо святим уперше тільки під 1254 роком.