Георгіївська церква

Георгіївська церква

Георгіївська церква відзначається оригінальністю художнього задуму, монументальністю та водночас декоративністю.

У ній дуже вдало поєднуються традиційні форми архітектури бароко з рисами стилю модерн початку XX ст. Це дало змогу авторові проекту розповісти про час спорудження храму та про час подій, яким він присвячений.

Специфіка функціонального призначення зумовила незвичність планової та об’ємно-просторової структур споруди. Традиційний хрещатий у плані храм позбавлений західного рамена — бабинця. Замість нього — простора (21×12 м) складної форми в плані відкрита паперть-стилобат, піднятий над рівнем двору па висоту чотирьох східців. Як і все подвір’я ансамблю, паперть розрахована на розміщення великої кількості людей.

Західний (головний) фасад Георгіївської церкви задумано як екстер’єрний іконостас, призначений для урочистих церковних служб просто неба. У центрі фасаду-величезна півциркульна арка, над якою підноситься двоярусний фронтон, обмежений волютами. Під аркою розміщується одноярусний іконостас із червоного граніту, а над ним — композиція "Голгофа". Монументальний живопис в арці головного фасаду та розпис в інтер’єрі Георгіївської церкви (сюжетні й орнаментальні композиції на склепінні центрального верху, на стінах, попружних арках, огорожі на хорах) виконані відомим українським художником І. С. їжакевичем. По осі арки західного фасаду, поблизу неї — огорожа над саркофагом у склеп і, в якому покояться останки козаків, що загинули героїчною смертю.

Оригінально вирішено інтер’єр храму: Другий ярус бічних об’ємів з’єднується з навою широкими півциркульними арками, що створює виразну пластику та гру світлотіні. Перехід від квадратної в плані нави до восьмигранного підбанника центрального верху здійснено не традиційними пандативами, а за допомогою своєрідних тромпів, утворених трьома арками мальованої конфігурації.

Архітектурно-декоративні елементи Георгіївської церкви (вінцевий карниз, наріжні пілястри, фронтон західного фасаду, обрамлення вікон) імітують форми архітектури бароко, але дещо позбавлені його соковитої пластики.

Пропорції храму відзначаються гармонійністю, а незвична композиція з шести верхів створює виразний неповторний силует. За своїм призначенням (храм-мавзолей) та архітектурно-художніми якостями Георгіївська церква — унікальне явище в архітектурі України початку XX ст.

Підземний склепінчастий перехід завдовжки близько 70 м з’єднує склеп під церквою св. Георгія з підвалом, влаштованим під дерев’яною церквою св. Михаїла Архангела — видатною пам’яткою народного зодчества середини XVII ст. Храм стоїть біля північної межі комплексу, на північний захід від Георгіївської церкви. За літературними джерелами. Михайлівська церква збудована в 1650 р. і первісно розміщувалась у сусідньому селі Острів. За переказами, напередодні битви з польським військом у ній разом з козаками молився Б. Хмельницький і козаки святили там зброю.

Під час створення меморіального комплексу цей храм, безпосередньо пов’язаний з трагічними подіями Берестецької битви, був перенесений на територію меморіалу

Михайлівська церква — один з найбільш ранніх прикладів тризрубового триверхого волинського храму. На відміну від пізніших церков такого типу, позначених впливами мурованого зодчества, вона втілює давні традиції волинського дерев’яного народного будівництва. Про це свідчать простий план споруди, яка складається з квадратних нави та бабинця й шестигранної апсиди, шоломоподібна форма верхів і характерні пропорції храму.

Завдяки тому, що центральний верх Михайлівської церкви набагато більший за західний і східний, створюється монументальна виразна пірамідальна композиція архітектурних об’ємів.