Коли чернеча громада зросла, ігумен з братією дістали згоду прп. Антонія на спорудження над печерою малої церкви в ім’я Успіння Богородиці. А згодом, з благословення прп. Антонія, попрохали у князя Ізяслава гору над печерою, де в 1073 р. заклали кам’яний Успенський собор, освячений у 1089 р.
Цей собор, "Церква велика", став центральною будовою монастиря, який дістав назву Печерський через те, що ченці спершу жили в печерах.
За словами прп. Нестора, чимало монастирів було зведено князями і боярами їхнім власним коштом. А прп. Антоній, не маючи ані золота, ані срібла, досяг усього сльозами й постом.
Далі літопис повідомляє про те, що прп. Варлаам відійшов на ігуменство в монастир св. Димитрія, споруджений князем Ізяславом. На його місце був поставлений прп. Феодосій, "слухняний, покірливий і смиренний".
Народився він у м. Василеві (тепер — м. Васильків) на Київщині. На 8-й день батьки принесли дитя до святителя, аби дати йому ім’я. Пресвітер, як засвідчує Печерський Патерик, побачив, що ця дитина змалку "Богу дана, і нарік його Феодосієм". Юнаком Феодосій прийшов до Києва, обійшов монастирі, але в жодному з них його не прийняли. І лише потрапивши до прп. Антонія був пострижений і оселився в печері.
Його ім’я пошановують врівні з прп. Антонієм як засновника Печерської обителі. За нього монастир розпочинає новий період свого розвитку — етап, коли було прийнято монастирський статут, запозичений у візантійського Студитського монастиря. Статут Печерського монастиря правив за взірець усім руським чернечим обителям. Знаменно, що засновником спільних чернечих житій у візантійській практиці був також прп. Феодосій Великий (пом. у 529 p.).
Аналізуючи літописні відомості, історики дійшли висновку, що давньоруське чернецтво сформувалося в XI — XII ст. під впливом загально-християнських традицій.
Прп. Антоній повернувся з Афону на Русь як місіонер. І хоча він постійно прагнув самотності (пустельництва), свою місію все ж здійснив і став родоначальником чернецтва на Русі за аналогією з Антонієм Великим (Єгипетським, помер у 356 p.), який дістав прізвище "анахорет", тобто пустельник.