Як і належить у храмах, на чотирьох парусах головної бані зображено євангелістів. Кожному притаманний свій євангелічний символ. Обличчя Св. Іоана з сивим розмаяним волоссям вражає силою пророчого натхнення. В руках апостола Євангеліє, що спирається на шестикрилого орла. Дух святого царствено витає над землею. Очі дивляться туди, де «буде нове небо, нова земля, і нічого вже не буде проклятого». Св. Лука над шестикрилим биком задумливо зосередився на розкритому Євангелії. Сила духу, що перемагає закони плоті, тварина, що підноситься до престолу Творця, плоть, освячена таїною спокути — розкриваються йому в книзі. Св. Марк, який записує житія Спасителя світу, спинився з піднятою рукою, ніби вражений розкритою перед ним суттю євангельських подій. Біля ніг його ричить грізний лев. Св. Матфей відірвався від читання книги і суворим докірливим поглядом дивиться на людство, про яке записав пророцтво Христа: «Зрадить же брат брата на смерть і батько — сина, і повстануть діти на батьків і умертвлять їх…». Л нижче символ — Ангел з пером і сувоєм.
На задній стіні нартекса — дуже важливий для кожної людини сюжет «Страшний суд». Завжди, протягом усього свого життя, людина повинна думати про ту годину, коли доведеться відповідати перед Господом. Настане день, коли Син Людський на хмарах небесних прийде судити живих і мертвих. Він показує розкрите Євангеліє, ніби кажучи: «Бо ти був заколений, і викупив Богові кровью своєю-з кожного племени і язика і люду і народности» (Оди Св. Йоанна 5.9).
Богородиця, плачучи, в мовчазній скорботі схилилась до сина. У цей час вищої справедливості Бог любові перетворився на строгого суддю. Євангелісти, пророки, ангели з такими ж непідкупними і суворими обличчями чекають на вирішення долі світу. Два архангели стрімко летять з хмар на землю, трубними звуками сповіщаючи пришестя «Сина Людського, що гряде на хмарах небесних з силою і славою великою».
Праворуч встають з гробів праведники. Ліворуч звивається змій, що спокусив Єву, й, охоплені відчаєм і жахом, товпляться грішники. Над виходом чудово виконана постать ангела, який похмуро споглядає за вами. На червоному тлі пекельного полум’я стоїть він, тримаючи в руках сувій і терези, на яких будуть зважувати діяння всіх посталих перед Господом. Композиція витримана в традиціях давнього живопису.
Богоматір у «Страшному Суді» — один із найкращих живописних творів собору. У ньому проявився хист у Васнецова -психолога. Художник створив прекрасний образ жіночності прекрасний і ніжний. Марія журиться за рід людський, за його страждання. Глибока печаль на обличчі, безмір горя в заплаканих очах. Художник психологічно тонко вирішив тему Богоматері.
Ніжним дотиком руки до плеча Сина Мати ніби молить за страждальців, друга рута підтримує схилену в печалі голову. Цій тихій мольбі відповідає вся тонкі» гармонія композиції.
У храмі, присвяченому хрещенню Русі, праворуч і ліворуч від центрального західного входу розташовано дві роботи, на яких зображено події того часу: «Хрещення князя Володимира» і «Хрещення киян». В «Житії князя Володимира», в найдавнішому джерелі «Пам’ять і похвала князю руському Володимиру» Іакова Мніха розповідається, як після тривалої облоги Херсонеса (Корсуня) князь здобув місто, взяв у полон тамтешніх князя і княгиню та поглумився над їх дочкою. Бог за це покарав князя Володимира — він осліп. Під час хрещення, яке він прийняв, йому одразу повернувся зір. «Відпали струпи, ніби риб’яча луска, і просвітилося лице його, і став чистим». Так символічно змалював Васнецов цей момент прозріння фізичного і духовного. Князя Володимира зображено в купелі, коли, сцілившись від сліпоти, він вигукнув: «Тепер пізнав я істинного Бога!» (так написано в літописі). На картині князя оточують візантійські священики, перша постать праворуч — явно вельможа з Константинополя, що підкреслюється деталями одягу. На другому плані цю важливу подію уважно споглядають князівські дружинники. Вопи в задумі, ніби вирішують: чи варто вслід за князем прийняти нову віру? Скрупульозно, з найдрібнішими деталями виписано інтер’єр корсунського храму з його розписами й підлогою. Велику увагу Васнецов приділив найголовнішій деталі обряду — купелі. Вона в нього велика, з мармуру, з хрестом, характерним для тієї епохи. За Лаврентіївським списком «Повісті временних літ»: «Хрестився у церкві святого Василія, на місці посеред граду, де торг проводять корсуняни; палата ж Володимирова з краю церкви стоїть і сього дня, а царицина палата за вівтарем». За іншими ж списками, святого князя хрестили не в цій церкві.