Церква Свято-Михайлівська. Зведена на честь Архістратига Михаїла. Перша церква в селі була збудована вже після 1741 року, бо. як значиться в описах, до того часу парафія села була приписана до Свято-Преображенської церкви в Мурзинцях.
Місцеві жителі розповідають, що та перша церква збудована в середині XVIII століття, стояла на перехресті доріг Невський шлях і Хлипнівська вулиця.
Цю церкву збудував Тимофій Лавринович. Вона була дерев’яна, належала до 5-го класу, землі мала 58 десятин. У 60-х роках XIX століття парафія церкви налічувала 603 особи.
Відома ця церква тим, що в ній зберігалися мощі святих угодників, частки вериг, хресного дерева і стовпа, які належали раніше роду Солтиків і були пожертвувані в Хлипнівську церкву згідно із заповітом майора Ейленгаупта і його дружини, які були поховані біля цієї церкви.
Другу Церкву в селі було збудовано в 1862 році. Як пише в спогадах Д. Калюжний: «Мій дід, П. Мосінзов, який народився 17 серпня 1843 року помер 18 квітня 1943 року, розповідав, як тоді з першої церкви переносили в другу святе начиння. Довкола другої церкви, після її побудови, було посаджено липи, клени. Деревам, які збереглися, тепер по 130-140 років». (Записи зроблено в 1974 році.) На тому місці, де стояла другацерква, було збудовано школу.
Ця церква була невелика, дерев’яна, з окремою дзвіницею. Належала вона, як і раніше, до 5-го класу.
У 80-х роках XIX століття парафія церкви налічувала 560 чоловіків, 580 жінок. У церковнопарафіяльній школі навчалося ЗО учнів, в тому числі 4 дівчат.
Священиком був С. М. Турчанович.
На той час вже до Хлипнівської Свято-Михайлівської церкви була приписана парафія села Гудзівки.
Ця церква простояла з півстоліття. На початку XX століття (в 1908-1912 роках) було збудовано новуцеркву. Вона була дерев’яна, хрестовидна в плані, з добре вираженими приділами. Основні конструкції виконані з дуба, оздоблені різьбленим декором. Привертав увагу і багатий внутрішній розпис церкви. Фундамент і цоколь було викладено з бутового каміння.
Як культова споруда Хлипнівська Свято-Михайлівська церква використовувалася ще до 1953 року. Потім, до 1977 року, служила коморою місцевому колгоспу. На початку 1980 року Звенигородським районним архітектором Василем Арсеновичем Захарченком було проведено обстеження церкви, зроблено обміри фундаментів. Невдовзі церкву розібрали. На тому місці, де вона стояла, зведено сільський Будинок культури.
Тепер лише фотографії розповідають нам про красу цього храму.