Володимирський собор
Останні публікації

Миколаївська церква

Миколаївська церква

Миколаївська церква в Олевську відзначається гармонійними пропорціями, чіткістю й логікою побудови архітектурної форми та лаконічністю об’ємів. Через виразність архітектурного образу її можна вважати однією з найбільш яскравих і видатних монументальних споруд Волині, збудованих наприкінці XVI ст.

У храмі зберігся стародавній двоярусний іконостас з гарно оздобленими Царськими вратами. Основою їх композиції є шість квадратних (зі зрізаними кутими) медальйонів із зображенням Благовіщення та чотирьох Євангелістів. Тло стулок Парських врат між медальйонами дерев’яний різьблений, майстерно виконаний позолочений рослинний орнамент.

Значну художню цінність мала ікона "Богородиця Олевська" (XVI ст.). яка до 1941 р. зберігалась у Харківському художньому музеї. Характерні особливості її живопису свідчать про творчі зв’язки митців волинської та галицької малярських шкіл XV-XV1 ст.

Наприкінці XVI ст. князями Четвертинськими засновано Преображенський православний монастир у с. Четвертня1. Відомо, що в 1625 р. при цьому монастирі певний час існувала "мандрівна друкарня", започаткована ієромонахом Павлом Домжив-Люткевичем Телицею та ієродияконом Сслівестром. На початку XVIII ст. монастир став католицьким, а після 1804 р. припинив своє існування.

Від монастирських будівель, напевне, дерев’яних, не лишилося жодного сліду. Збереглася єдина мурована споруда — монастирська церква Преображення Господнього, яка стала парафіяльною. Цей видатний волинський храм, унікальний за планово-просторовою структурою, зведений у 1600-1604 pp.. Він складається з двох частин: квадратної в плані нави (13×13 м) та рівно-високої. але дещо вужчої апсиди, східна стіна якої в інтер’єрі криволінійна, а ззовні утворює неправильний тригранник.

Чотири високі восьмигранні стовпи, з’єднані півциліндричними попружними арками в напрямках схід-захід та південь-північ, поділяють наву на дев’ять однакових чарунок, перекритих хрещатими склепіннями. Завдяки такій організації внутрішнього простору пава має вигляд просторого урочистого залу.

Стіни храму, товщина яких становить понад 1,5 м, ззовні позбавлені декоративного оздоблення. Лише західний фасад завершується ступінчастим щиицем, горизонтальні членування якого декоровані прямокутними плоскими нішами.

У культовому будівництві Волині на межі XVI-XVI1 ст. Преображенська церква в Четвертні посідає особливе місце. її планово-просторова структура ніде більше не повторюється.

Значною художньою цінністю в церкві були дві стародавні ікони XVIII ст. — Божої Матері та Ісуса Христа, подаровані храму князем Г. Святополк-Четвертинським. Наприкінці 1950-х років вони були частиною святинь Преображенської церкви. їх срібні шати, виконані першокласним ювеліром, вкриті вишуканим рослинним орнаментом. У ризниці храму зберігалося кілька стародруків — богослужебних книг XVIII ст., одна з яких видана за царювання Єлизавети Петрівни.

Одним з характерних для Волині прикладів використання в мурованому будівництві традицій українського народного дерев’яного зодчества є Миколаївська церква в с. Охлопів Волинської області, збудована на кошти Павла Гулевича-Вотинського в 1638 р.

Первісно це невеликий (довжина — 20 м, ширина нави -7 м) тридільний триверхий храм, який складається з трьох квадратниху плані об’ємів, розміщених по осі схід-захід. Середній об’єм (нава) дещо більший і вищий за два інші — бабинець та апсиду. До апсиди з півночі та півдня симетрично прилягають невеликі прямокутні приміщення ризниці та паламарні. У центрі східної стіни апсиди влаштовано мініатюрний напівкруглий виступ.

Кожен об’єм в інтер’єрі перекритий восьмигранним зімкненим склепінням, а ззовні — бароковим восьмигранним верхом з декоративною маківкою. Верх, що над навою, перевищує два інші, завдяки чому створюється статична пірамідальна композиція об’ємів.

Характерною особливістю Миколаївської церкви є відсутність підбанників. Бані над трьома об’ємами поставлені без попружних арок, за допомогою пандатив прямо на стіни. Завдяки цьому будівля має дуже компактний, але дещо присадкуватий вигляд. Це враження підсилюють два масивні контрфорси, якими укріплено південно-західний і північно-західний кути бабинця.

Інтер’єр Миколаївської церкви напрочуд затишний і людяний. У ньому зберігся іконостас XVII ст., оздоблення якого успадкувало традиції ренесансного мистецтва. Значну художню цінність має стародавня ікона Богоматері.

У першій половині XVII ст. майже одночасно, з різницею в кілька років (1639, 1640, 1643 pp.) на Волині засновано три видатні монастирські ансамблі, від яких збереглися лише муровані монастирські храми, перетворені протягом наступних віків на парафіяльні церкви.

Православний Михайлівський монастир у містечку Гоща зі школою при ньому заснований Смоленською каштелянкою, княгинею Регіною (Іриною) СоломирецькоюТойською в 1639 р. Про це в гродських книгах Луцького замку було зроблено відповідний запис, у якому підкреслювалось, що монастир призначений "…инокам того монастыря и преемникам их греческого исповедания, не находящимся в единении с римской церковью, а состоящим под послушанием св. Отца Константинопольского патриарха" [33, с. 156].

У 1640 р. Регіна Гойська надала Михайлівському монастирю "…маетности села Курозван з поддаными, всякими пожитками и принадлежностями".

Опікуном школи при Михайлівському монастирі в XVII ст. був видатний церковний і освітянський діяч, митрополит київський і галицький Петро Могила, а ректором — Інокентій Гізель, який згодом став ректором Києво-Могилянської колегії та архімандритом Києво-Печерської лаври.

У XVIII ст. монастир захопили уніати, а з 1796 р. після включення цієї частини Волині до Російської імперії внаслідок третього поділу Польщі він знову став православним. У середині XIX ст. ще існували монастирські будівлі — двоповерховий мурований корпус келій та господарчі споруди. Монастирський храм св. Архістратига Михаїла став парафіяльною церквою. Переходи з одного церковного відомства до іншого зумовили значні зміни в архітектурі цієї видатної пам’ятки першої половини XVII ст.

Комментарии запрещены.